• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: тексти цитовані. вічн (список заголовков)
04:53 

з Лазуткіна

закон танго
вартісне. обіцяне.
тіки не кажіть, що я забагато цитую...

з феміністками краще не сперечатися

бо як би не хотілося іноді
а жінок
кажуть мудрі люди
пиздити некрасиво
навіть дуже гарних
навіть коли дуже хочеться
навіть коли є за що
втім гарних завджи є за що

але я не про те
з феміністками краще не сперечатися бо
скажеш їм про природу баланс рівновагу і закон як такий
а вони тобі скажуть інше
скажеш їм про силу і зверхність
а вони лише посміхатимуться

про владу скажеш
але все одно щовечора тільки те й робиш
що виконуєш їхні забаганки
перемикаєш свої канали
і спробуй відмовитися - х*й заснеш
і будеш твариною коли скаже будь твариною
і будеш ніжним коли відчуєш треба бути ніжним
і цілуватимеш і навіть до магазину сходиш
а чом би й ні?..

втім завжди буває по-різному
вони теж звичайно всі різні
але не треба вже й починати розводитися про мужність і сміливість
ти просто подивися
хто частіше за все стоїть у черзі на банджі джампінг
мені натверезо про той банджі джампінг і думати стрьомно
а вони вже налаштувалися

просто хочуть собі літати й літають
просто хочуть собі падати і падають
хочуть собі і хочуть
навіть часом і не подумаєш
що все це задля тебе
задля тебе і тільки тобі

а кому ж іще?
ну звичайно...

але з феміністками все одно мені здається краще не сперечатися
хай собі самі

тихесенько.
Дмитро Лазуткін

@музыка: спу

@настроение: світає синім я радію піду я спати а чи шо....

@темы: тексти цитовані. вічн

23:25 

ось таке я читаю. "ніщо не випадково"

закон танго
... і тепер я марю Львовом.
всерйоз. переконую себе, що нема ж приводу, що була ж... і нещодавно,
і раптом Він не сприйме, не в настрої буде...

а все одно. так одномоментно стало.
...марю Львовом.
згодовую вам по крихтам, немов булочку голубам,
це :)

я не знала, що так піде, відрезонансить, зачепить...



Анна Середа. (так мало статись)

Це місто
вип"є мене,
як горнятко кави.
І залишиться
тільки зозулька
на шиї,
ручка в кишені
і ножик-різак.
А місто подумає,
що то - фуси.


"все в цьому місті має якусь хворобу, мов медальйон на шиї, і носиться з нею, а в мене нема. Єдине - може боліти зуб, але так тонко, вигнуто. викручено. сецесійно. як лита решітка початку століття, що в мене просто немає слів.
Гублюся в цій естетиці.
Це місто тримає мене, я колись у ньому народилася і зв"язана тмсячами плацент, але я виросла, і вони перетворилися на трамвайні дроти, і от коли я їду в трамваї і тримаюся за поруччя - я зв"язана кровно з цим містом, і це незрівняне відчуття
(і тому трамваї червоні)
і тому мені добре в трамваях.

я розчиняюся розчиняюся
як солодкий пахучий цукорок
я розчиняюся в цьому місті
і залишається йому солод
а може Львів на сніданок має багато таких Аньок?
але ж йому солодко і добре!"

і штука, з якої я почала...



Якби хтось спитав,
Чим я хочу бути (одним словом),
І хвилину подумати дав,
Я відразу сказала би:
Львовом.


а це так

Хочу тебе
Через тисячі доріг
Смуг дротів вітрів
Я хочу тебе
Профіль дивний твій
Завис мені в душі
Як медальйон.




Мій чай дивиться на мене з горнятка
Рудий і бородатий
Бо в ньому ложечка абрикос
І волохатий і ніжний
А я його п"ю
п"ю
п"ю
І зараз вип"ю
І лишиться тільки
Трохи солоду
На дні



нехай це поки все...

я цей. той. в захваті.
світ мене....

@музыка: нехай дзвін

@настроение: хочу. буду. так

@темы: тексти цитовані. вічн

03:04 

стан... цитати. як завжди...

закон танго
я сьогодні побачила вас панове
у забутій кнайпі в розлитій каві
під тонкими манжетами мого Львова
де з гарячих літер холодні страви
ви готуєте вправно бува що й дуже
мерехтять слова духмяніють мохом
не дивуйтесь прошу мені байдуже
кого зробите вашим наступним богом

хоч байдуже мабуть не зовсім точно
кажуть так між ближніми не буває
я була знайома з вами заочно
але все ж в тому світі один глава є
що його ви так натхненно шукаєте
заглядаєте в зорі довбаєте кригу
і здається тоді вам що ріка є те
чи не те гаразд готуйте квадригу

я з дитинства мріяла про собаку
сенбернара коллі чи спаніеля
про пляшчину доброго арманьяку
для жуль верна купера бунюеля
перших двох я читала про третього чула
певно й ви так само в свій час панове
це вже потім прийде стара урсула
і кричатиме в морок ab ovo ab ovo

а сьогодны ми сидимо круг столу
я стараюсь вишукую точні рими
щоб забрати з нічної площі віолу
і столітній імідж юної прими
а ви хоч у квітні заведіть коляду
випийте пива зимного гальбу
тод найкращий серед вас трубадур
складе для мене серену чи альбу

Ярина Сенчишин

...стани. радіохвиля.
відповідно-вірна частота...
я щасливий
усьому буде час під сонцем...
лю, мій світе, хоч і такий собі вираз обличчя.
лю...
а решта мине... і всьо таке...
мур

@настроение: так собі до рідних, тіх що ближче й далі

@темы: з життя філолога пухнастого, тексти цитовані. вічн

00:47 

на згадку про янголів. їх більше, ніж ми... рахували

закон танго
щастя
повертається
разом з посмішкою дитини
яка видужує
і поки що
менша за парасольку
що також
склала крила
й грипує

грипує в кутку дзига
не в змозі тупнути ніжкою
щоб розвіяти
свої кольорові
спіднички

з температурою
тридцять вісім і три
принишкла
вся оселя

і лише
двійко сумних істот
безпорадно снують
по кімнаті
шурхаючи по підлозі
своїми опущеними
крильми
Іван Малкович



чому мені видається, що це щастя? так. так буде? . так - гарно

@музыка: колядка

@настроение: поряд з ними - маленьке дитятко в кулачкові затисло колядку. вже й по Різдві

@темы: тексти цитовані. вічн

23:43 

порція Романа Скиби. знайшла!

закон танго

Чому би й ні?

Для початку Роман Скиба.

АЛЬБА

Забулькав чайник – Аврора згасла.
Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
Канапка впала до неба маслом,
Бо що канапці – закони Мерфі…
На вибір кава і склянка соку.
Собаки Ваші Вам лижуть скроні.
Хто Вам художник – той вже високо.
А ті, хто поруч – усі сторонні.
Пульсують тіні. Прокиньтесь, пані!
Ваш профіль глибшає на портреті.
Ковтнули голос півні парканні,
Забувши, зайві вони, чи треті.
Не бійтесь, пані – Ваш ангел з Вами…
Пролийте каву на жертву ранку…
І, ледь торкнувши віконні рами,
Зефірний трепет пройме фіранку.



Двадцять крапель Валерії

Повісь у кімнаті її кароокий портрет.
Провітри кімнату на тисячу років вперед.
Плиту запали від статичного струму долонь
І чайник пузатий постав на зелений вогонь.
Коли закипить, то вона неодмінно прийде.
Не ангел, не відьма - бо ще не літала ніде.
Волосся розпустить і лишиться в тебе на чай.
Дай цукру до смаку, лише окомір не втрачай.
Засмаж їй яєшню і бутер на брод намасти,
намисли їй крила - почнуть похвилинно рости.
Лиш сіль не просипли, вона так нагадує ртуть.
Мітли не показуй - окрилені хат не метуть.
Чудний, хто не чує. Та в чуда окремий закон.
Натягне балетки, жбурне чобітки на балкон.
Ледь ступить на килим, і руни його - мов трава -
скуйовдяться й пирснуть тим вітром, що штори зрива.
Обачний, хто бачить. Пробачиш йому, а тому
прихилиш коліно, іскристу зав'яжеш тасьму.
Завихриться танець, здіймуться туніки краї...
Цей хвостик із бантом - вінець до бароко її...

-----------------------

Із серветкової лірики

Клапоть I

Тут рай для пацючків - а ви їх боїтеся.
Підземна (неземна) кав'ярня без вікна.
Не істина, лишень смішна потворка Нессі
плюскочеться на дні у келиху вина.
А блики нетривкі, а тіні все густіші,
за мене не платіть, бо Ви і так сумна,
поети всіх віків мої писали вірші -
я нині п'ю в кредит на їхні імена...


Клапоть II

А ми з тобою - нерозлийкава.
Тому й барвумен до нас ласкава.
Тобі розчинну, мені в зернятках.
І неодмінно - в одне горнятко...


лююди, це з форуму перекладачів...

@музыка: дзвіночок... срібний?небесний

@настроение: штуку знайшла! щастя

@темы: тексти цитовані. вічн

Дневник Флюгери і перехрестя

главная