фольклорні записи з зими

Село Опорець Львівської області Сколівського району. 7-8 січня. Фрагменти. більш докладно колись зроблю по-людськи.
коломийки, власне. народна мудрість шо капець

моя улюблена. та вони всі класні.

Коло плоту, коло плоту
Коло дротяного
Не раз ім тя ціловала
Тумана дурного

Ай Опорець файне село
Лиш трохи у ямі
А в Опірці такі дівки як намальовані

ОЙ Василю, ВАсилечку
Я бим тя любила
Та й на кажду неділечку
Кучерики вила

!!!
А я хлопець молоденький,
Лишень до розбою
А як вийду на улицю
Гусака шіе бою (*вар. пардон, "усратися бою"

Ай хлопчики молоденькі
А много м вас мала
Всіх любила, всіх дурила
З одним присягала
...
Я ся в маму вдала
Мама по сім, я по вісім
фраєриків мала

тут я пропускаю запис...

!!!!!!!!
Мамко моя старенькая,
мамко моя мила
А чомусь мя, мамко моя
За любов не била


Купив дідо бабі капці
Капці були довгі
Дідо взяв та й притяв
Тепер бабко добрі


А я піду на весілля
Та й буду гуляти
А ти дідо сиди вдома
Дітей колисати

діду діду наробив біду
Поламались коліщатка,
На чим я поїду?

А я прийшла із весілля
Тай глип у колиску
Дитина ся розповила
Я діда по писку

Жоно моя молоденька,
За щось мене била
Дитина ся розповила
Файно ся бавила

Ай діду, дідушику
Куплю я ти пива
То аби ти не казав
Що я тебе била

поки досить.
Варго, вибач будь-ласка, якщо я полізла не на ту територію. спогадів. дуже хотілося, щоб це не було так. нічо, що я про той час заговорила.
але ти казав не паритись. отже ок. ти того не читав. домовились. тобто моїх вибачень

@музыка: Бурдон: коломийки

@настроение: Тіні забутих предків. або "Їхала шляхом червона фіра"

---

організація труда - був в радянські часи такий предмет

я дві доби писав звіт з діалектологічної практики. ну мене там не було, це дрібниці, писала я про Кременець, АЛЕ: чого було втикати все літо? чого було втикати цілий тиждень, коли тобі сказали - до 10го? І ВРЕШТІ: чого було втикати усю суботу і півнеділі? а?
записала я все цн на бамажки. об 11 ночі ввімкнула комп. і що зробила - пролізла в нет... а о 12й я раптом зрозуміла, що Тупий Ворд не знайомий з фонетичною транкрипцією....
До півтретьої. і зранку - з піввосьмої до 13:17. а потім я поперся в інститут це здавати. ну так от, приблизно весь цей час, довбаючи практику, я наспівувала Братів Гадюкіних (форева, як вони мене виручили). вот

Кожного дня хожу по місту я туда сюда
Вижу просто на очах великі пєрємени
Більше не буду їсти не буду спати
Тілько би той во всьо случайно не пройшло повз мене

Приспів:
Міську, важай
Мєчта прекрасная
Міську, важай
Холєра ясная
Мєчта зовьйот меня вперьйод

Перше травня, пасха, зелені швята
Німці, жиди, поляки, цошь ми сі покренчіло
Вперед поволи граєм собі вар'ята
Бачимо третим воком же ніц шіе не змінило

Приспів:
Міську, важай
Мечта прекрасная
Міську, важай
Холера ясная
Мєчта зовьот меня вперьод

Сонце зійшло на сході на захід впало
Радість прийшла на землю якої не бувало
Очі позатуляли руками з мозолями
Може на вертепі шось знову засіяло

Приспів:
Міську, важай
Мечта прекрасная
Міську, важай
Холера ясная
Мєчта зовьот меня вперьод
Кажуть розумні люди
Один раз живемо
раю нема на землі,
всьому кінець - могила
мені байдуже, маю слоїк кефіру
мене кохає дівчина чорнобрива!

от яка життєствердна пісня!
і мене не хвилює

як тут буде глючити шрифт.

Хелві, КЕльте - пам"ятаю про моби зроблю
а зараз я піду вчитися

яка класна штука щчоден:ик...

@музыка: чуваки, всьо чьотко!

@настроение: Мене кохає дівчина чорнобрива! - а що мені робити, як я так співаю? мабуть, гарний настрій

---

порція Романа Скиби. знайшла!

Чому би й ні?

Для початку Роман Скиба.

АЛЬБА

Забулькав чайник – Аврора згасла.
Достиг сніданок – а Ви ще мертві.
Канапка впала до неба маслом,
Бо що канапці – закони Мерфі…
На вибір кава і склянка соку.
Собаки Ваші Вам лижуть скроні.
Хто Вам художник – той вже високо.
А ті, хто поруч – усі сторонні.
Пульсують тіні. Прокиньтесь, пані!
Ваш профіль глибшає на портреті.
Ковтнули голос півні парканні,
Забувши, зайві вони, чи треті.
Не бійтесь, пані – Ваш ангел з Вами…
Пролийте каву на жертву ранку…
І, ледь торкнувши віконні рами,
Зефірний трепет пройме фіранку.



Двадцять крапель Валерії

Повісь у кімнаті її кароокий портрет.
Провітри кімнату на тисячу років вперед.
Плиту запали від статичного струму долонь
І чайник пузатий постав на зелений вогонь.
Коли закипить, то вона неодмінно прийде.
Не ангел, не відьма - бо ще не літала ніде.
Волосся розпустить і лишиться в тебе на чай.
Дай цукру до смаку, лише окомір не втрачай.
Засмаж їй яєшню і бутер на брод намасти,
намисли їй крила - почнуть похвилинно рости.
Лиш сіль не просипли, вона так нагадує ртуть.
Мітли не показуй - окрилені хат не метуть.
Чудний, хто не чує. Та в чуда окремий закон.
Натягне балетки, жбурне чобітки на балкон.
Ледь ступить на килим, і руни його - мов трава -
скуйовдяться й пирснуть тим вітром, що штори зрива.
Обачний, хто бачить. Пробачиш йому, а тому
прихилиш коліно, іскристу зав'яжеш тасьму.
Завихриться танець, здіймуться туніки краї...
Цей хвостик із бантом - вінець до бароко її...

-----------------------

Із серветкової лірики

Клапоть I

Тут рай для пацючків - а ви їх боїтеся.
Підземна (неземна) кав'ярня без вікна.
Не істина, лишень смішна потворка Нессі
плюскочеться на дні у келиху вина.
А блики нетривкі, а тіні все густіші,
за мене не платіть, бо Ви і так сумна,
поети всіх віків мої писали вірші -
я нині п'ю в кредит на їхні імена...


Клапоть II

А ми з тобою - нерозлийкава.
Тому й барвумен до нас ласкава.
Тобі розчинну, мені в зернятках.
І неодмінно - в одне горнятко...


лююди, це з форуму перекладачів...

@музыка: дзвіночок... срібний?небесний

@настроение: штуку знайшла! щастя

@темы: тексти цитовані. вічн

---

чому я зайшов в нет - щоб це повісити. дарма, що я годину дайри читав...

мені на парах нудно. взяла з собою вірші почитати... одним словом, читали втрьох на двох парах, і сусідів я дуже виручила. дівчата переписували на листочки.

а я цю штуку раніше читала. не сприйняла. а сьогодні до Олі дійшло, про що віршик. дійшов до неба конект...
я повторюю...

ня.



так от



Ми, Сігісе, мокрі, як змилені коні.
МИ трави, столочнеі кіньми над ранок.
Ми рани відкриті у миті гортанні,
де зойк випрядає твоє веретено,
де риби виплигують в"юнко з потоків,
де скрапуєш біло у мене і канеш
у воду бездонну, в пустелю захланну
поміж берегами розгойданих стегон.
Так з пращі ураз виривається камінь,
так тіло, набухле зітханнями, терпне.
Так, Сігі, споквола розходяться кола
на плесі нірвани теплім...

Галина Крук

до речі:
привіт, Slider88. приємно бачити

@музыка: чомусь - "Нічні снайпери"

@настроение: позитив.

---

перший раз в перший клас :) тобто на третій курс. ня

сьогодні було багато хорошого. сьогодні почався мій третій курс. мені подобається. мені дійсно подобається вчитися. "жене говорю, что у любовницы, любовнице - что у жены, а сам - в библиотеку!"
я виявилося, скучила за своєю групою. по меншій мірі, за окремими особистостями. дуже милими
гарні дівчата
а ще
в нас по коридорам ходить купа готесс (в повному бойовому обладунку ), дівчата в довгих слов"янських сорочках, гіпушки-лапушки...
емо і анімешників вже просто не рахую
нєє, приємно! в мене не цивільний універ. Інститут Фіфології, мр...

мене зустріли синхронним:
-Олька, привіт!
- ДЕ твоя расточка? - у волоссі була захована.

викладачка на 1 парі: "НУ, я розумію, перша пара, понеділок..."..., "Ага, знаю я вас, ІІІ курс, я вас тричі за семестр і побачу", причому доброзичливим тоном. приємно.



АААА! в мене одногрупниця вийшла заміж. Вітаю )) . Вона щаслива. "з досвіду 20 днів мого подружнього життя".
Вона сяє. з усіх точок зору - містичних чи ні. я її такою ніколи не бачила. хочеться допомагати... ледь не конспекти давати і тд. Зробити все, щоб людина втримала цей стан надовго. хоча - так і буде.
ня.


дякую двом Маринам, з якими гуляли по парку. ви - дві НЯ. різних, але ня.

так от: і ще одне веливе ня, фор Нарсіл.
чому я сіла писати цей пост. насправді
бо я цілий день повторювала

В глазах твоих обсидианово-яркую
Душу видно. Прости, что запомнила.
Стану я вороном и накаркаю
Тихую радость, почти невесомую.


спасибо тебе. оно - красивое. как маленький прозрачный шар с черным отсветом внутри. нууу...
оно - штука. вот. не могу лучше сказать.
спасибо тебе

@музыка: а на кухні щось їдять

@настроение: знаєте - позитив.

@темы: з життя філолога пухнастого

---

з листків

при перебиранні зошитів за ІІ курс. знайшла штучку... ну, вона така собі дивна, може - не дуже. писалося весною, мабуть травень. і щось мене примусило вчитися. я не знаю, чи це супервартісний текст, трохи мене там заносить. подивіться будь-ласка...

„Общество чесания левой...”

Я йду по вулиці. Повз бібліотеку мАксимовича і ЦНБ (центрааальну наУКооову бібліотеку) Вернадського, дивлюсь на парк і думаю: дерева.

Дерева, які ви зелені, які ви гарні. Любі, кохані, ростіть і далі...

Ви – ще не книги

Я – студенточка Олічка, ІІ курсу літературної творчості. Я ходжу до Жовтого корпусу Університету (стріляючи очима на пам”ятника Грушевському, але він, мабуть, занадто консервативний... не ведеться.), і, говорять, отримую там класичну філологічну освіту.

Нууу... Отримую, правда. „То, что вам дали хорошее образование, еще не значит, что ви получили хорошее образование”.

В унівеситеті, крім пиріжків з чим-небудь, я поглинаю (гризу, жую...ковтаю, якщо поперек горла не лізе) духовну мудрість.

Тамую спрагу (знань?) чаєм з лимоном. Проводжу час з інтригуючим Іваном Франком у формі 50томника (гортання довідкового 48 тому... через півгодини – ніжне істеричне звертання до тому „Уті-путі, Івашечка!”)

Незважаючи на протяги, в моє волосся в”їлися дивні аромати під назвою „тенденції літературних епох”...

По игре шагает монстр, он почти невиносим...

Це про філолога теж... який вийшов зі стін університету. Ги

Зі склянки чаю вилазить хтось і каже : я наукова концепція!

- Супер, чувак, я тебе поважаю, але в мене перерва.

- ХА, я тебе знаю, ти тільки на перервах до семінарів і готуєшся.

Продовжуючи тему

Між початком і кінцем є життя

В.Гюго

Між парою й наступною є бутерброд

Студентський афоризм

Милі дівчата з японської групи ішли в їдальню замість пари. Були тепло зустрінуті замдекана Бондаренком і за ручку (тобто за вухо) приведені на пару, Мовляв, ось вони – обличчя наших ... ворогів!

У викладача-японця було почуття гумору, тому на парі група перекладала: „МИ збиралися прогуляти японську, але нам це не вдалося”.

У кота Матроскіна всюди, навіть в умивальнику, було молоко.

У мене ж „робочою речовиною” є книги. Купки – стілець, шафа, стіл, на столі, під столом, під столом. Часом виникаю думка, що я в них зариюсь... пірну і не випірну. Коли ці стосики стають заввишки з мене... отож:

Книги – морська глибина

Хто в них пірне аж до дна...

(ну-ну, хотіла б я подивитись)

Той, хоч і труду мав досить

Дивнії перли виносить

Так от, насправді там було

... той може не вигрести...

Я дуже люблю свої книжки. Мені з ними комфортно. Я кожну знаю „в обличчя”. Ті стосики – я часто беру ці книжки до рук, „вони робочі”, тому й не в шафі. Це дійсно милі й хороші друзі, де можна заховатись від...

Але часом пресинг тексту дає про себе знати.

Я вчу, і вчу, і вчу... і читаю, і читаю, і намагаюся аналізувати, і виписую на поле смішні місця... і вчу, і вчу, і знов читаю... і, так, ви вгадали, це ніколи не закінчиться J

Споглядаю лавочку в парку й червоні тюльпани. Прості, гармонійні, вишукані форми. Да, чого я так пруся – на них букв немає.

Я, рушник, ложка, кружка, ...

Так, далі я не передрукував... запарило трохи J але мабуть дороблю. Сорі, що кидаю таке, але дуже хочеться. Дізнатися, чи треба воно...

Мур. скажіть будь-ласка

щось на мене комплекси напали. стосовно цих паперів.
мур.
дякую дайрю за люб"язну можливість повісити...

@музыка: шось гуде...,а, системний блок!

@настроение: когда б вы знали, из какого сора... цю дивную бумажку я дістав

@темы: з життя філолога пухнастого

---

така штука.

Стече чаклунський сон
У келихову мряку
Розплавлених свічад
Іскряться дзеркала
Наш вогник-напівтон
Був теплим до останку
А ти кудись пішла
У суутінки пішла...

Слова, слова, слова
Мов істина волога
Слова, слова, слова
Мов постріли в зорю
А свічка ще жива
Прообачте, ради Бога
А свічка ще жива
Я скооро доогорю

Під вашим під вікном
Не забрязкоче дзвоник
Не сплутає слідів
Мій вічноспішний крок
Завершення, як світ
Прекрасне і солоне
Як пил моїх зірок
Як пил моїх зірок

Придумайте сюжет
Про ніжність і про літо
Де прим"ята трава
І дві волошки в ній
Розсипаним драже
Заакотяться в століття
Слова, слова, слова
Печальні і смішні

Слова, слова, слова
Мов істина волога
Слова, слова, слова,
Мов постріли в зорю
А свічка ще жива
Я скоро догорю

Піккардійська терція. Це - підсумок мого літа от послухала і зрозуміла, що - так. А текст - Лариса Рибальська в перекладі Романа Скиби всі, хто має стосунок - люди, це не дослівно. Але так. мур.

ну і ще одна, так само про літо, я її теж співала... збираючи помідори й огірки на городі опівдні.
я думаю це правда.
ну як - одна сумна, одна весела

<hr SIZE="1" color="#666666" />

Коли літо приходить - Гаряча пора, І на сірому камені Плавиться тінь, Коли дзвінко кричить На смітниках дітвора, Говорити, ходити І думати лінь. Коли сонце розжарене Над містом висить, І від чаду машин Кругом іде голова, - Я згадаю про холодних Озер блакить, Куди їздив колись Старенький трамвай. Приспів: Повези мене туди, Де природа сама, Повези мене за місто, Де асфальту нема, Повези мене туди, Де зелена трава, Повези, повези, Старенький трамвай. А відпустка у жовтні, А далі – зима. Я стараюсь не дивитись На засмаглих дівчат. Ні морозива, ні пива, Бо води нема. Як ті люди живуть В республіці Чад?! А я хочу в Антарктиду Хоч би на мить, Ледве ноги волочу, Очі піт залива... Знов згадаю про холодних Озер блакить, Куди їздив колись Старенький трамвай.

НУ що, кохані - тепер і в мене починається вересень. Завтра понеділок. осінь.
посміхнуся і піду на пари.
мур

@музыка: Терція!

@настроение: я - наповнений глечик. у серпневу спеку в кінці літа

---

а мені подобається...

гарний час. всі сплять. відчуваєш, що ти сам і ніхто не заважає... всі сплять. тому видається, що більше місця.
можна читати (до речі, серйозні книжки встигаю читати чкраз серед ночі, вдень бігаю і ніколи. хіба в метро)

клепати дурнуваті фєньки з підручних матеріалів - бісер, дріт, мішковина, шкіра, гудзики... мдя, плоскогубці потрібні
може я її не вдягну, може подарую, може закину
це зараз неважливо

підписувати листівки - тобто писати концепти на бамажці в клітинку, що зранку буде супершвидко переписуватись/передруковуватись

і вийти на балкон, а там всі вікна темні. темрява м"яка і об"ємна...
а ще гарно чути, як їздять потяги. до залізниці півгодини пішки. хоч.

няяа.
набрала на літо купу книжок з понтом читати - і що? правильно, кінець літа... і купа книжок.
1. Сервантес "Приключения хитроумного идальго..." коротше, Дон КІхот. книжка класна, прочитано 100 сторінок з двох томів і на той час забито, бо семінар минув. але дочитати, тому що варто. до того ж принципова для іспанської культури книга. коротше, як завжди.
2. Середньовічний роман і повість. Нє, "Трістана й Ізольду" я на пари читала. але ще є "Лицар з левом" почала, сподобалось... От які книжки треба було читати в дитинстві. не потрапило до рук. І взагалі - завжди говорять про Артурівський цикл, треба ж знати оригінал. ну знаю я, що там кельтські впливи, але хто кому ким доводиться...
3. "Крестный отец" Маріо П"юзо. Слава Богу, прочитаний. Класна книга. не в безумному захваті, але класна книга...

а ще мені дали купу фентезюк, а вони мені не лізуть. по меншій мірі, багато що не лізе. Придираюся - стилістика, мова... і взагалі... Насправді просто таке відчуття - читаєш, і думаєш: ну і шо? ну поб"є хтось когось... і навпаки. Заради чого це писалося?
зіпсований гуманітарний смак.
не можу, воно неінтелектуальне (гиги, а мамині детективи вона читає... Скільки можна тут своєю "освіченістю" понтуватися? )

4. "A kiss of shadows" L. K. Hamilton. про Меррі Джентрі. веселі фейрі в оригіналі. "Зубрить дід англійську мову..."
5. Філологічні семінари, випуск 4. "Сучасна наука про літературу: больові точки", прочитано дві статті. Суперкнижка для метро, бо вона тоненька. але вже пожмакана трохи. але вона мені подобається, тому я її знов беру в метро...
6. Тритомник "Пороги і запоріжжя" Юрій Шерех. Супермегалітературознавча книжка, іст. літ. ХХ ст. дуже гарно пише, особливо про 20ті роки.... тільки я не все розумію, бази не вистачає... В вересні треба повернути.

ще в мене були думки після іспиту почитати "Морфологію укр. мови" Горпинича, тому в бібліотеку я її не здала. так от я її за літо не торкалася. я за себе рада....

7. І.Качуровський "Генерика і архітектоніка" - література Середньовіччя. відкривала вступ і скальдичну поезію. але пише він щось розумне... теж пора повертати.
8. Старша Едда, Беовульф, Пісня про Нібелунгів. на беовульфа забив. Едду читала не всю, але часто перечитувала "Внимайте же мне, священные роды, великие с малыми, Хеймдалля дети"... а шо делать?
серед усього цього лежать оповідання Панова (повернути) і Екзюпері (зачот! недочитаний зачот). художні книжки

і т д і т п

...ня. якби я себе не знала - мені з себе б стало страшно...
да-да, скільки можна хвалитися? вот таке. взагалі я під ними сплю, лягаю на диван, книги на підвіконня - і дрихну. сила просвіти...

добраніч, любі

ня.

@музыка: системник гуде

@настроение: кайфний недосип о 3й ночі, який прикидається креативом. он як

@темы: з життя філолога пухнастого

---

Исполнение предсказаний

Тут я почну писати звіт з гри "Жаркое солнце Скандинавии." Скоріш за все це буде комічне оповідання про весь виїзд зі смайлами і картинками.

Але до того Подяки
майстрам
Верданді - за те, що завдяки її турботі мені розхотілося додому за день до гри
Дену Королю - за професіоналізм, антуражність і Відіграш 24 години на добу в будь-якому місці полігону.
Блефу Дніпропетровському - за осягнення нової категорії слова "понти". і я врешті зрозуміла - декого, щоб тебе заповажали, треба послати. і ні до чого моя інтелігентність. і ще - все закінчилось мирно.
Всій команді "Диких лебедів" - за моральну підтримку в перший день виїзду і втрату мною стереотипу "тупого файтера". люди, з вами було дуже цікаво.
Хедвіну, шаману Скйольдунгів - за все світло мого полігону. паспорти наших персонажів десь у мене в одній кишені.

Марині і Сергію, Запоріжжя - я жила з вами. я хочу називати вас своїми друзями. Власне вам, пані філологіне, за всі наші розмови - профільні, таємничі і просто так... За миття посуду у шторм і за те, що я тебе заплела...

я дякую всім тим, хто зі мною грав, їв, співав і створював цей глючний, але таки окремий світ.


а ще - просто так - Мені Пишуть. і я пишу. мені пощастило. так нахабно і... щасливо.. (пардон за тавтологію). так ніби тобі видали величезний кремовий торт, який ти просто ну ніколи не з"їси... ня...

тепер пару ідіотичних цитат - і на сьогодні все, спати йди...
Дівчина пакує рюкзак. Складає спальник, коремат, дощовик, залізну миску, ніж.... дві сукні, дві пари босоніжок, велике кругле дзеркало, напхану косметичку. от що ви подумаєте, куди вона зібралась?

я їхала в потязі з дітьми на море. тьотя керівник вирішила, що я з ними. зовнішність дозволяє... веселила там дівчат. говорила-говорила, потім сіла плести фєньки в потязі... тут же й подарувала...


у нас на полігоні була купа мух. вони всіх діставали. я ходжу, нию, що треба антуражити Асгард, бо буде просто купа наметів.
"Люди, є ідея стосовно оформлення Асгарду - малюємо величезний плакат "МУХИ! ИДИТЕ НАХ!""
І взагалі, Асгард - це був пафосний табір, де не було їжі, води, дров... і вогню. коротше, боги... нах

Рід Хедлейвінгів (команда з Кривого Рогу)
- А ви знаєте, бог війни Тюр, він же майстер бойовки, зачіпував у нашому таборі весло. Написав на ньому - 2хітова сулица.
- Жаль, не приїхав Рагнар Шкіряні штани. Мені дууже цікаво, у чому б він ходив. Бо я приперся у цю жарюку в шкіряних штанях, і якби він був не в шкіряних штанях... Я б його стібав... я б його так застібав, він би у мене без штанів ходив!


Врешті виявилось, що я дуже корисна особа - вмію робити масаж і плести расточки. отакий рецепт популярності. добре, що все це виявилось в останній день
а ще - я так і не побачила Одеси...
наступного разу... Ні - іншим разом.
ось так

@музыка: "на игру заявилось 600 человек, и 500 было Джек Воробеев"

@настроение: аналіз. досвід. виявляється, маю позитив

---

Дорвалася до нету!

і що? читала, читала щоденники. так і обламало звіт з Одеси писати, як спочатку думала
звіт мого літа: два полігони, одне кохання
скромно
сумую, настрій невисокий ах, блін.

а ще(це не дослівно не переймайтесь)
я весь час ходжу і співаю:

Она не вышла замуж за хромого еврея
Она не вышла замуж за седого араба
ЕЕ не прельщали ни Чикаго, ни Бейрут, ни Ханой
Она хотела каждый вечер возвращаться домой
Она жила на Сумской

Ее подруги говорили: ну какая ты дура!
Ведь там такая жизнь, такая культура
Там поет Элвис Пресли, там играет Ван Дамм
Мне бы твое - давно была бы там

Но она не шла на провокационные споры
Ей надоели псевдозаграничные разговоры
Она доедала свой ужин, она ложилась спать
Сославшись на то, что ей очень рано вставать

У нее был парень - гитарист и певец
Про него говорили: "Это полный вперед!"
....
Она любила его, он отвечал ей постелью,
Она мечтала стать второй его тенью...

Он называл ее "беби", а она его "милый"
И им не было тесно в ее тесной квартире
Когда он заходил в месяц раза три
И ей хотелось кричать: возьми меня, любимый, возьми!



....блин, не помню
И оказалось, что она беремення с месяц
А рок-н-ролльная жизнь исключает оседлость
Ну и вдруг пригласили в Копенгаген на гастроли его
И все вокруг говорили - добился таки своего

Ну конечно же он не вернулся назад
Ну конечно там рай, ну конечно здесь ад
А она - что она, родила и с ребенком живет
И говоритЮ что музыканты - самый циничный народ

Что было дальше - откуда мне знать
Я все это придумал, когда мне не хотелось спать
Грустное буги, извечный ля минор...

и опять не помню

я справді дуже люблю цю пісню. хоч до Чижа спокійно
отак я живу. взагалі нічого. просто не виходить посміхатися щодня

пс. та в мене нарешті стоїть Вінда.

@музыка: нан

@настроение: я тримаюсь, щоб все було добре. так треба. триматися. брр..

---

згадувала сьогодні... і не тільки

люби навзікайю купуй маракуйю
запрошуй на гойю живи під мостами...
жартуєш? насправді? так само жартую
так само жартую
а ще - не так само...

і кожну хвилину проковтуєш двічі
і мова смачна прилипає до слини...
торують шляхи мов спокутують відчай
в нічних капілярах небесні рослини

ще світло тремтить між кварталів невірних
й мовчання найкраще з того що почуєш...
за кілька годин до великої прірви
ти телефонуєш
ти телефонуєш

дмитро лазуткін

@музыка: пісенька левеняти

@настроение: тиша до мене говорить зі стін моєї кімнати... приємно

---

Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

---

Счастье есть. :) супер-комфорт. город одесса

я вернулся совсем другой человек
ребят, я счастлива

только кто писал этот дневник? то есть предыдущий пост

все было просто чудесно
а еще я загорела

далі буде, трохи пізніше

життя чудове

сорри за бессвязность

мня

@музыка: піратські балади

@настроение: фан

---

Так. я їду

Дуже дякую всім тим, хто за мене переймався. я вичухалась. я їду

я збираюся. це капець. стільки шмоток. це чудово
трижды сожгли ее. трижды рожденную
и все же она доселе живет

ня. все буде...
купила дзеркальце - основний ел-т антуражу
стараюся в себе вірити
в свою просто офигительную сексуальность, женственность и соблазнительность
о как!

поверьте в меня еще кто-то %)


я уезжаю с большим рюкзаком

всех люблю, целую

ругайте меня )))
до встречи на перекрестках

все будет зашибись






PS а в поїзді я буду клепати фібули

@музыка: Медведев, как ни странно. Что ж ві, духи, так тугоухи

@настроение: ніби нормальне... поки.

---

и все же

фром полка
трохи того

Не буду змінювать слова
На гірші.
Тобі молитви видавать
За вірші.
Лише стрибне судомно ртуть
У зливу,
І знаєш, ти мене забудь...
Можливо.

                     Вадим Коваль

---

Який я молодець!

приймаю вітання
я захворіла
температура 37 з копійками. тримається. болить спина. є ідея, що це простужені нирки. ги
значить, Олла-Фрейя на скандинавку не поїде.
Прикиди, квитки і знання першоджерел
самдурак

навряд чи воно за два дні минеться

Небо, море, ... облака?


читаю дамські романчики
по-моєму, в них пісно виписані найважливіші сцени
но даллее цензура не пропустит

пройшло півліта, а я не можу зрозуміти, чи я відпочивала
минеться

ууууу.... я "Прорицание вельвы" пошти напамять знаю...
уууу
убиться седьмой подковой Слейпнира


вытерли нос, выпрямили спину
- все хорошо

@музыка: Nothing else matters...

@настроение: cамбаклан - чарівне закляття.

---

Я вернулась с форпоста. приезды и отъезды.

... отчета здесь не будет. потом, в другой раз.
Я вернулась с форпоста. я повзрослела.
самое главное в нашей жизни - уехать куда-то. потом можна вернуться . можна
в моей голове переставились точечки. я не надеюсь, я утверждаю.
спасибо большое тем, с кем я играла. мяу.
спасибо большое, Совест. я ведь тоже так думала


оставаться самому, но зато - с собой. каково? по-моему, это мысль. вот так.



а теперь - жалостливое не обращайте внимания, изволю шмыгнуть носом

опівнічний Джем

Есть вода, которую пьют, чтобы жить
Есть живая вода.
слышите?!!!

вчера в полночь, с температурой 38 то что пришло про мои "встречания".

Отплывает корабль от этого берега
Руль на полный вперед под распущенным парусом
Ни к чему эйфория, не к месту истерика
Нет ни якоря, ни обратного адреса
Салют.
да. именно так.

когда 18летняя барышня говорит, что в ее отношениях с... нет: влюбленности, цветов и закатов, никаких общих тем по жизни, желания видеть этого человека... есть только безразличное: кажется, я должна встретиться с этим человеком. вроде как я должна...
нас не держит даже физическая близость
там еще проще оскорбить человека, сделать действительно больно.
а еще - поняла, что не хочу.
реализовывать в своей жизни пословицу: "проще дать, чем обьяснить, почему нет". извините за грубость.

с тобой плохо, но без тебя еще хуже - так было в моей жизни. и сейчас - это не так
первый вариант: с тобой плохо, несносно, ты трижды козел. я приду домой и позвоню тебе. я не могу без тебя дышать

здесь: с тобой неудобно и обидно. а без тебя... я и так слишком часто без тебя. все то что мне интересно...
так вот, без тебя не слишком хорошо, и не слишком плохо. средненько.
в самый раз


вот так вот дожилась (заигралась) девочка Оля

я разучилась быть легкой
я научилась назад?

нет ничего, кроме тебя и костра, огромного, из городских ворот
встряхнуть волосами и шагнуть сквозь костер. ведь он любит...

отличный рецепт.
вот

всех люблю. пошел варить зелье на забывание.

я выдохну?
мяу.
по-ка

@музыка: помятые крылья несчастной любви...

@настроение: минуты отмечены случайными встречами... но никто не ответит, что ждет впереди

---

В небі канареєчка літає...

Життя надзвичайне, чудове, суперське і взагалі... мені все подобається... купа речей і слів

книги, папери, конспекти, непрочитані текстові файли

погляди в дзеркало і мрії про підстаканник (антураж на гру)



періодично верески на темат - як мені роздуплитися в сканд. міфології. на рівні крутого профі.

моя Фреєчка...

купу всього знаю про неї, але не можу звести воєдино.

ви знаєте - хвилююся...

але ж нічо - розберемося



вот



Внимайте же мне, священные роды

Великие с малыми, Хеймдалля дети...



трижды сожгли ее, трижды рожденную,

и все же она доселе живет.





Даждьбоговы внуки...





антуражу мне, антуражу!

подстаканников. скандинавских





я Тебя Люблю

Я тебе обожнюю

kocham ci, moje slonce



mrnjav

@музыка: тупу-тупу...

@настроение: тринічне... хорошо

---

я скучаю за вами... Безnеtу...

коли його немає третій тиждень, починаєш нудити... купа маленьких речей, які так дуже не потрібні, але ж хочеться...





бліін, я кудись змінююсь. я забула слово сонце у звертанні до... от мені вчора по телефону сказали. я в перший момент не могла зрозуміти що це за слово. що. до чого. потім зрозуміла що в моєму приватному спілкуванні до мене так не звертаються. просто не вживають ласкавих слів. максимум був Мяу, (мяу - це я), і то останнім часом так не говорять...

смішно. коли ніхто ні до кого ніяк не звертається. тільки коли потрібно.





дякую. не жалійте мене ніхто. що ж робити. моє життя. пррриват. б.

улюблена фраза - самавинна





а взагалі я активна і жиитєрадісна

маю чим зайнятися, все дуже цікаво



тільки не ділитися з ким цим, бо знов буде "твій флуд не в тему"



смішно, так?

файнє



багато Наутілуса



так писала Каренина в письме к Мерилин

колеса любви расплющат нас в блин



где ты была когда строился плот

для тебя и для всех кто дрейфует на льдине





справа смаку

та досвіду







взагалі, дуже дякую, що нарешті написала щось. слова. мурр спасибі вам велике що комусь я моє воно треба



і я не усім "не в тему" (висновки мого "рr.life")





а ще нарешті почула



не дивись як капають сльози

як капають сльози, як плачу я

ти не злись, все було серйозно

та інший у мене пункт призначення



всі ми тільки іноземці

в літаку і у підземці

навіть вдома іноземці





видала купу слів

фух

хоч трохи

дякую

я люблю цей світ

обожнюю

@музыка: пока титаник плывет

@настроение: життя прекрасне попри те що ми живі

---

ciasteszka z jagodami

є людиною.

є недосконалою.

spodziewam sie bardzo, ze є живою.





врешті-решт бачу, як цвітуть каштани - це круто

от і все

привід радіти



олічка курсову здала. не попустило. заглюк-загрьоб... ну і думаєте я щось роблю... нєє, роблю.

посидіти й подивитись на дітей і котів на дитмайданчику - попускає. time for meditation

скоріш все добре - ніж все інше

просто я не знаю що робити. але знайду вар"янт - від слова вар"ят





Р. С. прочитав Лопе де Вега "Собака на сіні". всім раджу. вот.





пока я спал, я слышал ваши речи



нэ, насправді все добре. у цьому світі... в этом лучшем из миров

Актриса Весна после долгой болезни снова на сцене

Легким движеньем вспорхнув на подмостки оттаявших крыш

Читает балет о кошмарной любви и прекрасной измене

Танцует стихи о коварстве героев и верности крыс



та-да-да-да



Овации улиц раскрасили город священным зеленым

От этой молитвы обрушилось небо лавиной тепла

Несмолкаемый вихрь площадей засиренил галерки влюбленных

В залатанных фраках фасадов заполнили партер дома...



Актриса Весна

@музыка: тайм фор медітейшн

@настроение: хочу спіймати привід справжнього... - треба читати і вчити... хард ворк поможе всі шанси.