11. 07. 11

на годиннику. завжди добрий знак симетрія. щось мало статись?

обов"язково треба вгадувати. навіть тоді, коли це не потрібно, не приносить користі - просто так.
вгадувати - цифри, оцінки, дати, кольори, людей, зустрічі. метро і тролейбуси. це дуже потрібно. це корисна вправа.
я точно знаю, що це знадобиться у цьому світі
... жінка чого не знає - вгадає, чого не вгадає - вигадає...

подивилася знов "Табор уходит в небо". і все одно я не можу його дивитись спокійно.
ай, ромале!

основна частина мене доїхала з Зіланта... основна... Лише мня

а я сьогодні спала і лінувалась... Ну, трохи на кухі похоботилась і випрала дещо...
а загалом - лінивство. цілий день... о как.
я думаю, це корисно. з моїми підходами... я правда не придурююсь

все ок.
всьо чотко!

@музыка: медведев

@настроение: я зається починаю лякатись близьких стосунків, як дитина - буки. смішно... Переконайте мене. чи не чіпайте... але все одно - дивно

---

крутиться

только коса находит на камень
смерти обломно со степняками,
- просто у неба руки длиннее...

я - "каждый поборник точной науки".

ми молодці. пережили мамин день народження. майже без скандалів й жертв

я знов втомлююсь? а що це таке...

---

пост-ефекти

я перший день на парах. я зранку приїхала. в потязі мск-київ був філіал Зіланту. і мені сподобалось.
я зрозуміла, що якась частина мене ще не доїхала, їде додому

блін
я йду по універу і шукаю зілантівські фейси.
я дуже швидко ходжу і дивуюсь, чого люди в метро СТОЯТЬ. не біжать...
в мене все ще відчуття зіланту.
я рада, що я туди поїхала Сова мала рацію. заразна штука

а ще - най-най...важливіше - я подивилася в дзеркало і зрозуміла - щось уже змінилось. не лише в рольовому. глобальніше. відчуваю себе глюкнутим рольовиком, так і позиціонуюся

Москва...

о
Человек Номоса й Человек Космоса.

Одісей, син Лаерта


я сподіваюсь...

@музыка: співаю "Радіо Армагедон"

@настроение: це моє місто. згадуй його

---

потяг.

це запрошення, яким я скористалась.
так.



Ночь в октябре

Ночь. Kапает с крыш.
Eсли не спишь - позови меня.
Я здесь. Возле тебя
Незримо парю,
Октябрю дарю
Свою холодную тень
На мокром стекле,
Струюсь в водосточной трубе,
Горю
Неоновой искрою
В фонаре.
Это холодная ночь в октябре.
Это холодная ночь в октябре -
В той самой поре,
Когда кончен концерт,
Вылито прочь
Вино за окно,
Кровь за любовь,
Стихи за грехи -
Мне всё равно.
Ночь жёлтых огней -
Я уже в ней
Растворилась как соль,
Звучу
Тонкой струной,
Кричу за стеной -
Mи-бемоль и боль.
Я
Фея из мая,
Княгиня трамвая,
Босая Майя -
Опять, дрожа на морозе,
Танцую на снежно-нежных листках туберозы.
Где танцевала Кармен-Кармен, и змея в волосах желтела,
Где кастаньетный спор, единый аккорд кармина, жасмина и тела,
Где всевластие ночи рассвет уводил на нет,
Где мощёная площадь, ворота полёта извнутрь вовне.
Это холодная ночь в огне,
Это холодная ночь в огне -
По той самой цене, что за небо у птиц,
За мир без границ,
Кто-то падает вверх и взлетает вниз,
Поднимаясь ниц,
Кто-то стучится в тюрьму, не зная к кому,
А преступник ушёл во тьму,
Кто-то, плача, зовёт из темноты,
Но не меня и не ты.
Это холодная ночь пустоты,
Это холодная ночь пустоты -
Мокнут кусты, капает с крыш, падают звёзды,
Ты, если не спишь, позови меня из огня,
Если не поздно...

це було дійсно... дійсно винос
одно из самых сильных впечатлений З. уже почти З.

спасибо за подарок.
сказки...

@музыка: ведь кораблики синие от детских чернил... - Медведев

@настроение: так було. буває

---

странной штукой из москвы

я дійсно була на Зілантконі. і, знаєш, там не було нічого дивного. нічого супер-надзвичайного. уяви, люди такі ж. і події такі ж. казань - на щось схожа. коли я ходила нею, на певному етапі перестала відчувати, що в іншому місті.
пропустила менестрельники, тобто була лише на кількох.
та за кілька останніх годин Зіланта почула те, чого не вістачало.
Мітяй, Дя-ку-ю!
Государыня, сколько лет все строили дом, наша ли вина, что пустой
зато теперь знаем. каково с серебром - посмотрим, каково с кислотой

а в перший день, 2 числа, я мінорно сиділа в паркетнику. сумувала, нудьгувала і трохи жаліла себе.
і почула зі сцени - хтось грав БГ. і я зрозуміла, що капець не настане. і моє життя, мій стан повернув у бік світла.
мене врятувало.
і потім виявилось, що то було одне й те саме БГ. вже казала - дякую.

я багато на чому була, і більше - на чому не була
я точно знаю - я рада, що з"їздила

П.С. а ще - життя на Марсі є. хороші хлопці на зілантконі

багато до сприйняття.


я симпатизую Москві.
мя

@музыка: няв-няв

@настроение: стабільність на момент зміни

---

из всех знакомых мне одиночеств...

у меня тоже есть милое и карманное. оно помогает стирать и готовить, и вообще заниматься домашней работой
оно пушистое. оно мне нравится. нужно же ёжикам во что-то верить.
олин оптимизм. прокачанный.

Из всех знакомых мне одиночеств
Я выбираю ту, что мне ближе.
И снова вру ей - так, между прочим, -
Что никого не люблю, даже Ницше.

крутится.
спасибо Сове за знакомство с текстом

прикольные строчки. преть

@музыка: все гудит своим голосом

@настроение: не прет дергать наметку, не прет делать домашку...

---

ння?

у середу, 31, я їду до Москви. Першого ввечері - з Москви в Казань
зіланткон
5 назад 6 в Москві
7 в Києві зранку

невже це зі мною?
а тепер, пліз, всі дружно медитуємо, щоб Оля щасливо поїхала, все принципово важливе з собою взяла... встигала вчасно, і вчасно повернулася додому
ня-ня
гуд бай, чотири дні навчання ))))))))))))


ня-ня

і всім хто зможе/схоче мене спіймати в цих межах, буду дуже вдячна. мри?



П. С. всім повторюю - я збираюсь повернутись ))

@музыка: радіо-джем

@настроение: невже... Вже.

---

Танці з зірками

з восьмої години я під телевізором.
так.
Козловський заговорив українською і справив на мене зовсім інше враження.
Партнерка Ортеги говорить українською.
Корольова(!) минулого разу говорила українською, сьодні збилася на суржик, мдя, суржик не звучить...
кожного разу я пищала і раділа. Українською! ня!
це називається - Оля, переходь! навіть Козловський заговорив...

пан поляк говорить польські фрази... няя

Танці:
Подкопаєва, Могилевська - це просто все. это, да, величина... круто. Могилевська - просто взагалі...
дуже відчувається серед цих 8 пар різниця в технічній підготовці...
все так гарно, все так кльово. артистизм рулить!
чернетки тренувань рулять!

я дивилася, було суперкльово, щось подобалось, щось менше... щось не чіпляло...
я подивилась танець 6-ї пари і зрозуміла, для чого я сьогодні дивилась програму...
всьо. ня.
ну чому я не можу сказати нічого з"вязного?
нічого. дарма. все чудово

правда, ви мені пробачите емоційність і неінтелектуальність цього поста?

просто я, здається, дуже хочу, щоб так було
стала відчувати красу руху

це не потрібно пояснювати


P.S. і мені страшенно, просто надзвичайно подобається партнер Корольової, я не вимовлю ) це таке харизматине диво. кла-а-сний. зачот. вот.
да, і нехай це 10 разів смішно... ))
ну і що?

@музыка: paso double

@настроение: ой заграй мі музиченьку, заграй ми, заграй ми

---

деякі

по-перше
14 жовтня. Покрова.
Слава Україні!
Героям слава!


по-друге
я захворіла. простуда і т д. сиджу на лікарняному. аж півтора дня.
і до середи буду.
написала звіт про поїздку у Стеблів і тд. вийшло щось доовге.
ну нічо все одно молодець.

і мерзну, мерзну просто як не знаю хто.

і дзвонила одній панночці, яка і так все сама про себе знає. вибач, можеш думати що завгодно, але блін нас знов згадують підряд. нас знов згадують поряд. посмійся.
і нічим нічо не закінчилось ...

і ще невідомо до чого

По Києву ходять леви... Невірно - леви стоять біля Ратуші у Львові. Леви залишились там.
І все ж - по Києву ходять леви. Якщо ви озирнетесь і придивитесь - вони прикинуться пам"ятником, тінню, деревом, силуетом під балконом... таак, особливо закоханим силуетом.
Лише якщо ви зможете, вимкнете час, пропадете з поля зору перехожих... вони підійдуть до вас. І один покладе голову вам на коліна. А хтось сяде поряд. Ваша тінь стане химерною готичною (графічною) істотою. і тепер вона командуватиме, бо знає більше. насправді завжди знала більше але мовчала... Зате ти зрозумієш мову тінистих левів. І побачиш переплетіння чорно-сірих, попелястих троянд, крізь які проглядають зорі, вістря яких загорнуті у синій оксамит неба, немов руки Тоїх, з блакитною кров"ю...

А зранку, поспішаючи в офіс, ти побачиш там виноградну лозу з балкону і чорний мокрий асфальт (щойно поливайка проїхала).
Просто кицьки не люблять води. і можуть досить високо стрибнути.
але
хтось
прошепоче
тобі
доброго ранку

фігня?
шо ж ти імєла в віду?
насправді - як воно

@музыка: палац снігової королеви

@настроение: замерзли в мене пальці... всі 20. зовсім

---

вар-га-н...

послухай мене, будь-ласка. якщо в душі, полі, організмі з"являється чорна дірка - замість людини, яка. ну якої Тепер Немає. ти думаєш - нічого, заживе. час іде, краї загоюються. кров тече менше. змінюється на якусь іншу рідину. а дірка нікуди не дівається. болить.
жити можна. жити від усього можна
но нужно ли?
перетворювати все життя на ілоюстрацію принципу: А я переживу. там чомусь ніц не залишається, в житті, крім цього самопереконання.
порожнеча.
и одиночество
хоча купа народу навколо. але. Ти розумієш. (будь-ласка)

розумієш,
я занадто багато пісень не можу слухати. щоб не вантажити потім людей навколо власною неадекватністю і ниттям
БГ...

мой рок-н-ролл - єто не цель и даже не средство...

от і все.

пам"ятаєш?

будь-ласка


смішна я. чогось ще хочу... жаліюся. ги. ки хи
не заглядайте всередину себе, не варто. хоч іноді
бач, як все смішно...

дуже.

---

передруковано з аркушів в клітинку

Передмова: у курсі зарубіжної літератури ми вчили такий стиль як класицизм. Тобто це наслідування античних форм, пропорцій і перевага розуму над емоціями, обов”язку над бажаннями. І т. д., і т. п. В кінці цього всього, для кращого засвоєння засобів класицизму, нам задали написати твір у класицистичному стилі. Ну не ставитись до цього надто серйозно...

„от і добре” – подумала я.

Основна теза – боротьба бажань і обов”язку J сагу основано на реальних спостереженнях за „програмістами в дикій природі, тобто в ареалі існування”, правда значним чином гіперболізованими. Отже. І ще – найпершим писався монолог дівчини, а решта – вже до нього. І як на мене, він вийшов найкласніший. А, ще – я взагалі віршів не пишу. Зовсім. Отак. Коротше, це „Іліада”...

„Приборкання норовливого”

Кімната, завалена паперами, дисками, роздруківками і картонними коробками, задекорована пляшками з під пива й хаотично розкиданою таранькою. Гуде принтер. В кутку видно комп, за компом – згорблена постать. Це – наш герой. „Праграміст”.

Грюкіт у двері. Програміст піднімає голову, збентежено трусить хаєром, потім розсіяно стягує з ноги капець і кидає ним у двері. Капець сумно летить приблизно в тому напрямі. Програміст підіймається, вилазить з-за компа, дострибує на одній нозі до середини кімнати (перестрибнувши через купи „робочого хламу”), стає в дуже пафосну позу (особливої патетичності додає 1 капець) і починає:

Який же день в квартирі я сиджу

Й веду нерівну боротьбу зі світом

Він наступає. Далі з кожним днем

Він трапить. Хоче знищити мене.

Для чого мушу я тут прибирати?

Чому кричать на мене батько й мати

Волаючи: помий, пропилосось

Попшикай „рейдом” в кожному куточку

Скелет тараньки з столу прибери

Не дзвонить дівчина. Мабуть, вона забула

Як виглядаю я. Та не біда:

Я їй пошлю на мило свою фотку!

На клавіатуру виповзає жирний рудий тарган. До таргана:

Моє лапусенятко! Любий друже!

Хоч ти не заважаєш. Лізь, поїж

Що-небудь під столом.

Ні, хто б мені там що не говорив

А житиму я тільки у безладді,

Серед пляшок, бичків, ганчірок різних.

Не стану я ні митись, ні голитись

Про дзеркало забуду я навіки

Бо хочу так я. Хочу і роблю.

Ну а під стелю я полізу спати,

Щоби не з”їли власні таргани.

Ось мій девіз: що хочу, те й роблю.

У кімнату входить мама – повненька дама, щедро фарбована пергідролем, у діловому костюмі салатового/рожевого кольору, і на високих підборах.

О сину, сину! Недостойний отрок!

Ти весь наш дім і весь наш рід споганив!

У домі не пройти. Гостей не запрошу я,

Бо в тебе тут – алтар молінь Хаосу

Який з-за двері повсякчас вилазить.

О! Знов скелет тараньки я знайшла!

Повір, дитино! Це проклята риба

Вона звела і діда, і сусіда

Й тебе не омине. Покинь тараньку!

Питання в мене є, важливе дуже

Хто наш смітник у кухні перекинув?

Програміст: Ctrl+Alt+Del! Ой, мамо, нуу... це, мабуть, таргани

Мама:

Й співали „Сектор Газа” теж вони?

Кривляється: „Новым смыслом жизнь наполнилась моя,

Программистом стал недавно я, друзья...”

Востаннє попереджую тебе

Прийди до тями, честь згадай і совість

І батьку стань тоді достойним сином.

Вдягни костюм і працювать влаштуся

Надумаєшся, може, одружитись?

Востаннє попереджую тебе

Інакше випишу тебе з квартири

Й за принципом „Подібне до подібного”

Переселю туди, де прибирати

Ніхто не мусить. До бомжів, в смітник.

Покайся!

Тут на неї падає стосик паперу і мама величаво іде.

Програміст:

Іще чого! Старі знов недоречні!

Забути, вирізати! Ctrl+Alt+Delеte!

З своєю інженерною освітою,

І честю, й совістю – нічо не досягли!

У кімнату забігає батько. Вигляд у нього дуже розсіяний... і такий, що ми зразу розуміємо, у кого вдався син. Батько:

Синку, привіт! Тут мама просила поговорити...

Ну що, можливо, дай перевірю домашнє завдання?

Синку, коханий, в якому ж ти зараз вже класі?

Програміст:

Я в інституті вже, тату (вбік – востаннє був 3 місяці тому)

Йди, не чіпай мене, вчуся я тута сумлінно!

Батько:

Добре, окей! Яке в мене миле дитятко!

Іде. У кімнату, з грюкотом прочинивши двері, заходить знервована дівчина. Видно, що вона намагається тримати себе в руках „і все вже вирішила”.

Дівчина:

Привіт, недостойний нащадок преславного роду!

Хоч і кохаю тебе, але затям ти напевне:

Як же я можу долю з тобою зв”язати

Якщо обличчя твого через стоси тарілок не видно?

І до шкарпеток ти ставишся так легковажно

Стали подібні вони на зброю із хащів дикунських.

Ти приберись, перемий все, луску прибери з монітора

Пляшки віддай дяді Васі – бо добре це діло.

Купить вина він, а потім порадує співом

Вас, і сусідів, на поверхи, мабуть, чотири.

І навіть „вуха”, навушники тобто, тебе не врятують

Пісню веселу триматимуть з ним рогаті сатири

Возвеселяться тоді Зевс, Вакх і Зевсів син Діонісій

Й благасловіння богів наповнить всі пункти прийому склотари

Вимий волосся, дістань з нього кузьок і шпильки,

І розжени горобців, що на „стрісі” у тебе зібрались.

Коси ти пильно розчісуй – тобі гребінець подарую

З написом дуже глибоким, ось – „Смерть програміста”

Гарний, залізний – його ти вже не поламаєш,

Так як і перший, і другий. Ми зборемо тебе, покайся!

Пику свою поголи, розплющ ясно-зелені очі,

Чисту футболку вдягни ти і джинси із маркою „Левіс”

Станеш тоді невимовно ти гарний й на фотку у паспорті схожий

Зможу тебе я тоді показати і татові, й мамі

Щоб не пили вони валокардин з анальгіном щоденно

І не питали, з якою я мавпою містом гуляю.

Та і твоїх батьків радість небесна осяє

Бачитимуть чудеса, на які не дивилися люди –

Чисту кімнату й обличчя своєї дитини

Замість тараньки, пляшок і спини в моніторі...

Програміст:

Що ви всі тут, зговорились? Ідіть ви до біса!

Самі сидіть, прибирайте, розчісуйтесь часто.

Геній мій всіх цих дрібниць просто не потребує

Замість розчісуватись – буду писати я проги,

А у листівки ліпити фрагменти машинного коду!

Мову забуду людську я – Asembler і С лиш освою

Думка моя ширятиме швидко поміж компами

І переплюну я за кілька днів Біллі Гейтса!

А вам усім просто графіку недописали!

Звертається до неба:

Хто тут адмін? Я до неба звертаюсь, благаю!

До дівчини:

Мав на увазі я Зевса і всіх Олімпійців!

Авторитет мій Єдиний – це Ктулху Фтагн!

О повернись, паорятуй мене,

В МЕНЕ ТУТ ХОЧУТЬ ПРИБРАТИ!

Великий бубух. Кімната заповнюється димом. Античний прийом „Бог з машини”.

Заключна сцена.

Хмарка, на ній програміст за компом, поряд хаотично розкидані пляшки й тарілки. Зверху на моніторі сидить пухнаста тваринка невизначена (щоб всім було ясно, на шиї тваринки табличка „Ктулху Фтагн”). Ктулху мінорно дожовує тараньчин хвіст.

Над головою програміста, на екрані, чергуються написи „Прєвєд, Мєдвєд!”, „Йа креветко” і „Ой, мама, где я нахожуся!”

Внизу бачимо абсолютно обалділу родину програміста та інших, які стоять і роззираються в абсолютно порожній євровідремонтованій кімнаті. Там дуже чисто.

Завіса.

@музыка: ну вот и все, надо спешить туда, где завтра ждут новые города

@настроение: рівновага, що знов не виспиться?

---

деякі цитати

ця штука мала бути вчора, але її дайр з"їв

Я сегодня смеюсь над собой
Мне так хочется счастья и ласки
Мне так хочется глупенькой сказки
Детской сказки про сон золотой
А. Вертинский
і вичитала я це в глянцевому журналі, і сказала - повішу. ня
вчора я думав, що це про мене.

а ще я дочитала Поваляєву "Лярви. небо кухня мертвих" і там є:
Ми скидалися на двох психопатів, яким вже нема сенсу ховати скелети по шафах - кожному свою "подружню половину", котра сидить у ньюз-румі й може будь-якої миті з"явитися тут, біля мертвого ліфта, обнесеного сіткою разом з його випущеними кишками дротів та кодол... Рятівна спроба заглушити інтуїтивну переконаність у наближенні кінця світу: зараз V. поставить крапку. V. поставив крапку. Неможливо пояснити словами, не будучи тієї миті мною, як саме, але - поставив. "Нн-нам с тобою н-не жить и не делать детей! В зоопарк не ходить и не есть беляшей! Мн-не не бр-росить тебя на горячий песок, йе-йе-йе-йе-е! Ты в витрине стоишь - ты пластмассы кусок!" - проспівала я "Манекенщицу" "Острова Крым" (херсонський гурт, на чийому концерті ми з V. засвітилися на весь наш грьобаний бомонд)... "Типу того", - процідив V. своїми чітко окресленими губами - рішучо, сухо, жорстко - типу він все вирішив. V. рушив до дверей і зіткнувся в одвірку з моїм чоловіком. Мені в очах стояли сухі сльози.

дуже важко вставляти цитату з прозового тексту - я не знаю, як її закінчити. тобто де

і ще
Черный ангел печали, давай отдохнем
Посидим на ветвях, помолчим в тишине
Что же в мире такого, что стоит того,
Чтобы рухнуть на камни тебе или мне?
природньо, що Наутілус

а взагалі мені добре. а взагалі - я читаю Евгения Гришковца. "Рубашку". мня.
всьо.

-Monochrome, .kristian., gambit-dr, CCKage - дуже приємно )) ня. насправді ня. мррри
тільки ж дайр українською, нічо? отак.

@музыка: и шо вы думаете она сказала? наутілус насправді

@настроение: загинаю пальці. вчусь рахунку

---

друга частина карпатських записів.

Село Опорець Львівської області Сколівського району. 7-8 січня.
ще лишилося, здається. на здоров"я

Ай нап”юся горілочки

Ай нап”юся меду

Та не одну дівку білу

На біду приведу

Буду пити, буду пити

Буду попивати

Би мене буде жаль

Як буду вмирати

Ай далась я, мамко моя

Де булось не дати

Та я, мамко, не пташина

По горах літати

Ай далась я, мамко моя

За ліс, за тростину

Та аби я не ходила

До тебе в гостину

А я ліси прорубаю

А тростину пригну

А все до тя, моя мамко

У гостину прийду

Схоже, що варіація:

Мамко моя старенькая

Мамко моя рідна

Та не дай ми за пияка

Бо я буду бідна

Волієш мя, мамко моя

За злодія дати

Злодій буде в криміналі

Я буду гуляти

Віддалась ми моя мамко

За ліс, за тростину

То би я не ходила часто

До тебе в гостину

А я лісок вирубаю

Тростинку розмечу

Та до тебе, моя мамко

Пташком перелечу

Я дівчині горідочки,

Я дівчині пива

А дівчина за другого

Очі залупила

Це після попередньої

Чи я тобі не казала

Та не говорила

Не лягай біля мене

Бо зробиш Гаврила

А ти мене не послухав

Коло мене вклався

Тепер ходиш та говориш

Де Гаврило взявся

А я роблю роботицю

Ручки мені болять

Прийду додомочку

Зо мнов не говорять

Яким була коло мамки

Коло мого татка

Всем чесала головочку

Щобим була гладка

А як пішла до свекрухи

З”їли чуба мухи

Яким була коло мамки

Нічим не робила

Лиш з комори та до хати

Ключики носила

Ой зелена полонина,

Зелена, зелена

Бо зелену полонину

Косила олена

Ой бувайте здоровенькі

Столи та обруси

Свою мамку я лишаю

До чужої йду си

А я хожу в полонину

Полонину кошу

Коли стріну дівчиноньку

До себе їй прошу

Де ти була, моя мила

Як дуже гриміло

А я в поле гребла сіно

Бодай ізгоріло

Ходив я до дівчини

Дівчина молода

У дівчини утулився

...

Побили мя молодого

Побили, побили

А мені з тої біди

Кучері повили

Сама я, не сама я

Калину ламала

Прийщов мій миленький

Її прихиляла

Ой у поле доріжчина

У поле, у поле

Я тя мила не забуду

Ніколи ніколи

Я ходив до дівчини три літа та зиму

А дівчину грім ударив коло магазину

@музыка: властиво, Бурдон

@настроение: кружляти у ритмі, який говорять гірські потоки... який відбиваєш підборами пот асфальту. отак...

---

да. ня. москвичііі!

виявляється, в мене були просто чудові вихідні ))
Крис, Неведомая, Монохром, Гамбит - це класно, що ви були

от приходжу я в суботу на ДР/гру до Лунжика, а на кухні сидять "товариші по дому М"бінатурншем Ба-рут"
офигеть!
ну что сказать еще
Няя! просто ня.

а ще я в неділю виповзла з ними/вами/нами, коротше, разом, в Пущу. і були фотки
і виявилося, що я взяла антураж. тобто прихопила зранку дві вишиванки, червону тканину ... і кульок з яблуками
і воно все виявилось до теми. он як?
- да, Олька, молодец!
- ага, особенно по праздникам.
все чарівно.
Спа-си-бі Монохрому. вот

так, а тепер скажіть мені, шановні - хто тут є і чим займається. цікаво. ня. ))

@музыка: українське народне ня. фор екзампл: ой у лісі під горіхом...

@настроение: спокійний, вдоволений мур. все буде добре. вже є.

---

повернулася з Форуму видавців у Львові

півтора дні сучасної української літератури і "такої ж самої" тусівки
забагато говорити навіть для мене
бігала між презентаціями - не встигала чаю випити
правда, їла в парку торт з чарівними дівчатами
"Карлсон" в укр. перекладі
Тарас ПРохасько "Лексикон таємних значень"
Поваляєва няя "Лярви небо кухня мертвих"

цитата з ГАлі Глодзь
Коли всередині живе кіт
Починаєш любити вранішнє молоко
і темряву

пішла читати моль-єра
мр
бувайте, любі

все решта - потім
докладніше

---

мобік нумер ен... фром Soviz

Оставьте любой комментарий, если считаете себя готовым услышать, что я про Вас думаю и как я Вас воспринимаю.
Если вам, так же как и мне, хочется флудить вместо того, чтобы работать, постите это удовольствие у себя

ги...

---

Слова, слова, слова... - майже за Терцією.

штука фром Кельт. відзначаєтеся у кометарях, і я, коли знов залізу в нет, видаю вам оберемок слів. ну і ви пишете свої на них: асоціації, відчуття, екологічну нішу у вашому житті... десь так.
отже, моє: тобто Кельтові слова, моя обіцянка
Море
Камин
Эрнесто "Че" Гевара Да Сильва
Крыша
Август
Крысы
Музыка
Ночь

1. Море. гм... чайки і консервні бляшанки.
Над седой равниной моря
Гордо реет птеродактиль
Он крылом деревья валит
Он привык так приземляться
Это кожаная птица, ей не нужен лейкопластырь...
здається, народне. з книжки Поваляєвої
мій досвід спілкування з морем зазвичай співпадав з таборами відпочинку, тобто пляжем і відсутністю чогось цікавого. мене дійсно пригрібає акліматизація, причому більше по голові, ніж по всьому організму. не склався в мене роман з морем... може, поки що...
з цього ряду вибивається один день моря в Ольвії (фіг, що зелене, зате тепле і "пляж" без людей. так, з археологами ). день з археологічною експелицією. ух. пили італійський бальзам і заїдали консервним паштетом.
і море на Скандинавці. бо коли не було що більше робити. і ще там на пляжі були величезні каменюки.
воно було веселе. ми з нього рис зварили пару разів, ми з нього на карачках вилазили, бо каміння, воно могло облити по вуха, коли ти мив котел...
і я кожного ранку купалася. класно, моє імхо, не місячна доріжка, а сонячна, зранку - коли сходить...
чистила зуби в морській воді. жесть....
а ще пляж був концептуальним Тріпательним (тобто для розмов) місцем. про древньоруську літ-ру і україномовність... і співи "Никиты Рязанского".
воно ж нас слухало...
"Почему я не вижу здесь кораблей
с парусами из дальних, из южных морей
...здесь нет ветра, не слышен прибой
я хотел бы уехать и быть только с тобой"
- це я наспівувала кілька днів там... потім було не до того не до мінору.
вот

2. Камін. це така понтова штука, і вона має гріти от у нас на дачі камін, гарний такий, тік його ніхто ніколи не топив... на моїй пам"яті. тобто одного разу кажуть, було, але закінчилось це недобре... от його ніхто і не топить.
Сидить англійський лорд біля каміну, палить сигару.
-Що це за шум на вулиці, Джоне? Розлилася Темза?
- Це страйк валютних проституток, сер?
- Чому вони страйкують? може, їх не влаштовує оплата праці?
- вони заробляють більше за вас, сер.
- тоді може умови праці?
- у них розкішні умови праці, сер.
- може, їх не влаштовують клієнти?
- вони давно самі обирають собі клієнтів, сер.
- тоді чому ж вони страйкують?
- тому що Бл*ді, сер.

ну це до каміну... знаєш, я з ним мало перетиналась... з каміном. вот. а в селі у нас Піч. і грубка
а піч я навіть трохи топити вмію. але боюся.

3. от якщо з каміном мало, то з Че взагалі не склалося... я знаю, хто це. ну плюс-мінус. але я ніколи не була в темі. і, чесно кажучи, не зовсім шарю...
але про стьоби. бачила зображення Че Бурашка (патрет з вухами)
і ми ходили в мексикансько-перуанський магазинчик з маракасами, калебасами і т д... і індіанськими зображ. воронів. Ух! і там були триколірні намистинки з портретом Че Гевари. і сережки такі були... з блистяшками-підвісками, гламуурні...
ух, жесть!
оце було.

4. Дах і серпень - зорепад. хоча ще ніколи не співпадало... серпневе стигле небо. особливо вночі. і звідти зриваються зорі, як яблука або каштани.... але без "бух"
серпень - щасливий місяць. теплий. спокійний. і знаєш, мене вже не плющить, що наступить вересень і треба буде вчитися... або що наступить Осінь...
я просто твердо знаю, що все - щасливо.
а ще - 25.08. День народження
а ще серпень це взагалі місяць днів народжень... через кожен тиждень, ух...

дахи - містична штука. якби їх не було, світ би був сумний - адже куди тоді сідати янголам... і різнокольоровій поторочі.... і "строїтєлям", які лазять по даху, коли в тебе пари...
я згадала - хочу запертись на дах багатоповерхівки і подивитись на... все. давно вже хочу, аж забула...
ще в Києві так називається театр, який ставить Шекспіра у укр. нац. шатах, обрядово і дуже дивно... так не по собі
і я туди нарешті в цьому році дійду... сподіваюсь... нуу...

5-6 чи як... Пацюки. "...из нержавеющей стали", а ще - дігери. парафіяни дренажних систем. Підземка. Кохана моя Либідь у графітях - через усе місто. я довго і близько спілкувалась з дігерами, так і не стала зовсім з ними... але була, та може й є - їх. не стала, але вони багато відправили в мій світогляд. в мій смак. Гражданка, Дягилева (тоді дуже Дягилева) і - я люблю бетонні стіни, сваї, ТЕЦи, звалища і розвалюхи. АНтропоген в Ч/Б... я вважаю це красивим. і хай я не в темі, не п"ю з ними пива по п"ятницям... це все одно моє. так, краса - універсальна.

два пункти наступного разу, іду з нету, бо отримаю по голові

@музыка: по скляним пляшкам

@настроение: скільки всього уже не збулося/ прошепотіти найтепліше, порух нафарбованих губ - опори мосту. доторкнулися - теплі руки, холодний бетон. привіт, любий

---

про мобики. обіцяне Хелві

не будем про те, як воно вставилось...

а, і ще - ліричний відступ. ми сьодні отримували в бібліотеці книжки. з 14 чол. прийшло троє. і втикали ми півтори години. Результативно: третій курс здурів! ми вдвох з Мариною влаштували "доганяйку" навколо іншої Марини, супроводжуючи це взаємними коментарями про пристойність, відсутність її, публічні місця і т д. потім це перейшло в корриду з застосуванням моїх куртки і шарфа. во. потім ми трусили лавочку
потім я ржала, сповзала по стінці, і плаксивим тоном питала, чому мене дражнять?
зачот шановне панство, це було кльово! я давно так не ... не все! вот.
нам ще й книжок дали, уявляєте? тому я в метро читала про аспекти синтакс. аналізу і раділа... во как.
отже. Хелвін мобик:

1) Сетон-Томпсон, "Доміно". це така повість про лисеня, воно там чорно-буре, але все-одно. я коли вперше побачила, згадала. і взагалі всі оповідання про тварин, читані в дитинстві

2) знаєш смак, коли розгризаєш хвостик від лимона. зелений оцей. саме так. знаю що це не запах...
3) ну так, золотаво-помаранчевий. хайратниково-лисячий. і ще : Три сесрички з великої пустелі. тому теж ця палітра.
4) Громикінська Вольха. і знаєш, ще щось, не сформулюю. його ще напишуть. або прочитають.
5) повітря і пісок...нуу, такий жовтий вітер пустелі... і фіг, що я в пустелі ніколи не була...
отак. дякую за думки. ня. ну що, сподіваюсь на взаємність.

---

Сьогодні в клюбі будуть танці!!!

- сказала я, виходячи з дому. мала рацію. ні, не так - вгадала.

у мене сьогодні почався сезон. перше тренування. няяя. це те, чого мені не вистачало два місяці між іграми, дачами і городом, аа.. і роботою
можна було дати навантаження в чотири рази більше. але, я думаю, мені вже завтра буде добре
згадала, що треба вирівнювати спину. ішла і вирівнювала... дорогою додому
нас було з гордим понтом четверо.
...семь, восемь!
я встигаю за ритмом.
через не можу, не хочу, не знаю...
я встигаю. я відчуваю цей "счет".

і найкласніше - коли тіло після кількох місяців "відпустки" отримує роботу відчуває навантаження
физнагрузки - щастье в жизни
а еще - я танцую.

а завтра я матиму крепатуру і ЩАСЛИВО посміхатимусь. вот

@музыка: Shambala tonight

@настроение: файнє. тільки картка скінчилась.

---

на згадку про янголів. їх більше, ніж ми... рахували

щастя
повертається
разом з посмішкою дитини
яка видужує
і поки що
менша за парасольку
що також
склала крила
й грипує

грипує в кутку дзига
не в змозі тупнути ніжкою
щоб розвіяти
свої кольорові
спіднички

з температурою
тридцять вісім і три
принишкла
вся оселя

і лише
двійко сумних істот
безпорадно снують
по кімнаті
шурхаючи по підлозі
своїми опущеними
крильми
Іван Малкович



чому мені видається, що це щастя? так. так буде? . так - гарно

@музыка: колядка

@настроение: поряд з ними - маленьке дитятко в кулачкові затисло колядку. вже й по Різдві

@темы: тексти цитовані. вічн