Сьогодні прийшов від колєжанки, категорично налаштований: хочу грати! кухонку, дуже атмосферну і психологічну, на межі здорового глузду (психічної норми?)і максимумі емоцій. І де таке взяти.. Отже, зваяти.. Отже.
Хочу і буду.
Зазирнули на один милий рольовий сайт. Ой, я в це грав! в це теж! а в це мав, але мене не покликали... Мій висновок: у градації між лаптем і рольовиком я мабуть-таки ближча до рольовика. Здається, в мене глобально страждає самооцінка
Виходжу сьогодні з метро Університет, десь 17 година, заходжу в ботсад, задираю голову чогось. Над головою, у бордово-фіолетовому небі - величезна зграя чорних ворон. Я став і дивився. проникся. дуже-дуже гарно... щось мене на готику потягло...
Аще в мене виявилися феміністичні нахили. Виявляється, на більшість волань мого організму: дай мені щось, я в нього закохаюся! - я грубо відповідаю: мааалчать! справимось так. От і я думаю - нафіга?
Скажіть мені: що повинна відчувати дівчина, коли дізнається ім"я дитини свого колишнього хлопця?
Осягала закон карми...
На сьогодні не стало теплих цитат...
Життя -
один великий заголовок
на сто піщин
Моя причетність міряється
словом,
і більш нічим.
Шляхи назад бувають
несуттєві,
бо день почавсь.
Миттєвість зачепилась за
миттєвість -
і вийшов час.
Олеся Мамчич
Здається, стало трохи затишніше.. у цьому світі. малому і теплому. замкнутому часом і дощем. дощ - це добре.
Все добре, дивно й трохи одиноко, але вірно.
час тече бірюзовими крапельками..
Морфеміка - гірський козел. чи дух. з характером.