Стече чаклунський сон
У келихову мряку
Розплавлених свічад
Іскряться дзеркала
Наш вогник-напівтон
Був теплим до останку
А ти кудись пішла
У суутінки пішла...

Слова, слова, слова
Мов істина волога
Слова, слова, слова
Мов постріли в зорю
А свічка ще жива
Прообачте, ради Бога
А свічка ще жива
Я скооро доогорю

Під вашим під вікном
Не забрязкоче дзвоник
Не сплутає слідів
Мій вічноспішний крок
Завершення, як світ
Прекрасне і солоне
Як пил моїх зірок
Як пил моїх зірок

Придумайте сюжет
Про ніжність і про літо
Де прим"ята трава
І дві волошки в ній
Розсипаним драже
Заакотяться в століття
Слова, слова, слова
Печальні і смішні

Слова, слова, слова
Мов істина волога
Слова, слова, слова,
Мов постріли в зорю
А свічка ще жива
Я скоро догорю

Піккардійська терція. Це - підсумок мого літа от послухала і зрозуміла, що - так. А текст - Лариса Рибальська в перекладі Романа Скиби всі, хто має стосунок - люди, це не дослівно. Але так. мур.

ну і ще одна, так само про літо, я її теж співала... збираючи помідори й огірки на городі опівдні.
я думаю це правда.
ну як - одна сумна, одна весела
<hr SIZE="1" color="#666666" />



Коли літо приходить -
Гаряча пора,
І на сірому камені
Плавиться тінь,
Коли дзвінко кричить
На смітниках дітвора,
Говорити, ходити
І думати лінь.

Коли сонце розжарене
Над містом висить,
І від чаду машин
Кругом іде голова, -
Я згадаю про холодних
Озер блакить,
Куди їздив колись
Старенький трамвай.

Приспів:

Повези мене туди,
Де природа сама,
Повези мене за місто,
Де асфальту нема,
Повези мене туди,
Де зелена трава,
Повези, повези,
Старенький трамвай.

А відпустка у жовтні,
А далі – зима.
Я стараюсь не дивитись
На засмаглих дівчат.
Ні морозива, ні пива,
Бо води нема.
Як ті люди живуть
В республіці Чад?!

А я хочу в Антарктиду
Хоч би на мить,
Ледве ноги волочу,
Очі піт залива...
Знов згадаю про холодних
Озер блакить,
Куди їздив колись
Старенький трамвай.


НУ що, кохані - тепер і в мене починається вересень. Завтра понеділок. осінь.
посміхнуся і піду на пари.
мур