мені на парах нудно. взяла з собою вірші почитати... одним словом, читали втрьох на двох парах, і сусідів я дуже виручила. дівчата переписували на листочки.
а я цю штуку раніше читала. не сприйняла. а сьогодні до Олі дійшло, про що віршик. дійшов до неба конект...
я повторюю...
ня.
так от
Ми, Сігісе, мокрі, як змилені коні.
МИ трави, столочнеі кіньми над ранок.
Ми рани відкриті у миті гортанні,
де зойк випрядає твоє веретено,
де риби виплигують в"юнко з потоків,
де скрапуєш біло у мене і канеш
у воду бездонну, в пустелю захланну
поміж берегами розгойданих стегон.
Так з пращі ураз виривається камінь,
так тіло, набухле зітханнями, терпне.
Так, Сігі, споквола розходяться кола
на плесі нірвани теплім...
Галина Крук
до речі:
привіт, Slider88. приємно бачити