не будем про те, як воно вставилось...
а, і ще - ліричний відступ. ми сьодні отримували в бібліотеці книжки. з 14 чол. прийшло троє. і втикали ми півтори години. Результативно: третій курс здурів! ми вдвох з Мариною влаштували "доганяйку" навколо іншої Марини, супроводжуючи це взаємними коментарями про пристойність, відсутність її, публічні місця і т д. потім це перейшло в корриду з застосуванням моїх куртки і шарфа. во. потім ми трусили лавочку
потім я ржала, сповзала по стінці, і плаксивим тоном питала, чому мене дражнять?
зачот шановне панство, це було кльово! я давно так не ... не все! вот.
нам ще й книжок дали, уявляєте? тому я в метро читала про аспекти синтакс. аналізу і раділа... во как.
отже. Хелвін мобик:
1) Сетон-Томпсон, "Доміно". це така повість про лисеня, воно там чорно-буре, але все-одно. я коли вперше побачила, згадала. і взагалі всі оповідання про тварин, читані в дитинстві
2) знаєш смак, коли розгризаєш хвостик від лимона. зелений оцей. саме так. знаю що це не запах...
3) ну так, золотаво-помаранчевий. хайратниково-лисячий. і ще : Три сесрички з великої пустелі. тому теж ця палітра.
4) Громикінська Вольха. і знаєш, ще щось, не сформулюю. його ще напишуть. або прочитають.
5) повітря і пісок...нуу, такий жовтий вітер пустелі... і фіг, що я в пустелі ніколи не була...
отак. дякую за думки. ня. ну що, сподіваюсь на взаємність.