собака! у меня никогда не было такой собаки!
ня
а ще, не до цієї теми. але я хочу надрукувати тута вірш, мені стало...
Галина Крук, з циклу "Кілька непевних віршів чи то про жінку, чи то про смерть"
між життям і чоловіком
завше мусить упхатись якась кобіта
вимагати взаємності на щодень
і так до гробу
вигадувати, що їсти,
вчити жити
і не може собі чоловік серед усього цього
гармидеру очима просто в небо піти босоніж
не озираючись на дороговкази,
пости та обмежувальні знаки
і не може чоловік без неї
народити собі сина
взяти його за руку
сказати йому: сину
між життям і чоловіком
нема ніяких недомовок
все ясно як день Божий...
та часом, сину, бувають ночі
питання до ПЧів: хто як розуміє останній рядок?
бо для мене поки так - неоднозначно. я думав. і не придумав
не в плані мені пояснити, а просто - хто як?
і картинку знайшла. тільки на ній справа вниз готична пришльопка не в тему. так що на неї не дивимось