скоротимо.
Маковій
Іде Марія на Маковія,
Чари ховає на чорних віях.
Тиша не дише. Вітер не віє.
Іде, прегарна, ніяковіє.
Повні маківки дрібного зерна.
Очі Марії - плесо озерне.
Коси шовкові, плетені тісно.
Груди здимають грубе намисто.
Іде Марія полем та гаєм,
Маком дрібненьким шлях посипає.
Поки той мачок ляже в землицю,
Піде Марія за молодицю.
Від Маковія до Маковія
Вже й заколише сина Марія.
Мар"яна Савка.
було далі, що мені з цього вірша відчулось, подумалось, і як мене вставило, але нет все зжер. до чого?