Запис цього року, 29 січня, село Лавочне Львівської області. це за Славським. Хто пам"ятає викладені тут записи коломийок, то Опорець - це наступна зупинка після Лавочного. тобто цього року ми були далі від перевалу, відповідно - далі від Закарпаття... Значить, було сказано. що це старовинна пісня... ну більш-менш...
Шість років стояла труна мальована,
Сьомий наступає, труна промовляє:
-Чому в цюю труну ніхто не лягає?
жінка каже
Клала би я тата - буде пуста хата,
Клала би я маму - лишу я ся сама,
Клала би я брата - велика ми втрата,
Клала би я сестру - та й не знаю котру,
Клала би милого - не найду другого,
Клала бим ся сама - дітиниця мала.
- Лягай, мила, лягай, якось-то то буде,
Маленьку дитину вигодують люде...
-Поховай ня, милий, в зеленім садочку,
Посади на гробі корчик барвіночку.
Ой як будеш,милий, доньку віддавати,
Щоб пийшла на мій гріб барвінку врізати.
Ой як будеш, милий, та й сина женити,
Щоб прийшов на мій гріб калинки вломити
Ой як будеш, милий та й сам ся женити
Вбись прийшов на мій гріб в весілля просити
В неділю раненько, ще сонце не сходить
Милий помаленьку у садок приходить
-Уставай, миленька, голубко сивенька,
Бо ся поз"їжджала вся твоя родинка
-Як ся поз"їжджала, най си посідає,
Маєш іншу милу, най їх угощає.
В неділю раненько, ще сонце не сходить,
Милий за миленьку другий раз приходить.
-Уставай, миленька, голубко счивенька,
Бо ся розривала вся твоя худібка.
-Як ся розривала, най собі постоїть,
Маєш іншу милу, най їх видоїть.
В неділю раненько, ще сонце не сходить,
Милий за миленьку третій раз приходить.
-Уставай, миленька, голубко сивенька.
Бо ся розплакала сирітка маленька
-Як ся розплакала, вирви з рожі квітку,
Та й іди додому, забавляй сирітку...
нічого так, що голуби й калина - явно центральна Україна? і загалом, будь я науковцем там, можна писати велике дослідження про "труну, що любить поговорити", про квітку з могили, про 6 років і 3 рази...
і такий сюжет, одна людина вірно сказала - моторошний...
люди. а в піснях же без понту... казок не розказують... Тобто всі ці речі символізують.
На подумать, от що я скажу...
і ще звідти ж..
Ой умерла стара мати. лишилися діти,
Журилися ними люди, де їх мають діти
прийшли вони на гріб
Хто ту гукат, хто ту стукат на моєму гробі?
-Мамко наша ріднесенька, візьми нас ід собі.
-Ой тут важко, сиротята, на цім світі жити.
Тут не дають, сиротята, ні їсти, ні пити.
Ой ідіть ви. сиротята, додому, додому,
Нехай же вам чужа мати вичеше голову.
-Ой уже нам чужа мати голову чесала,
З-за кожного волосика кровця висякала.
Ой уже нам чужа мати сорочечку шила
І так мені залаяла, щоб ї не зносила
Ой уже нам чужа мати сорочку давала
То куди ся поступала, нас вищипувала...
далі на пригадали
і мені ці речі треба... на подумати, у щоденник. взагалі...
"не надо далеко ходить", знаєте...
всім соррі, кого задавило фольклоризмом...
П.С. я - великий збирач ф-ного матеріалу... ))