при перебиранні зошитів за ІІ курс. знайшла штучку... ну, вона така собі дивна, може - не дуже. писалося весною, мабуть травень. і щось мене примусило вчитися. я не знаю, чи це супервартісний текст, трохи мене там заносить. подивіться будь-ласка...
„Общество чесания левой...”
Я йду по вулиці. Повз бібліотеку мАксимовича і ЦНБ (центрааальну наУКооову бібліотеку) Вернадського, дивлюсь на парк і думаю: дерева.
Дерева, які ви зелені, які ви гарні. Любі, кохані, ростіть і далі...
Ви – ще не книги
Я – студенточка Олічка, ІІ курсу літературної творчості. Я ходжу до Жовтого корпусу Університету (стріляючи очима на пам”ятника Грушевському, але він, мабуть, занадто консервативний... не ведеться.), і, говорять, отримую там класичну філологічну освіту.
Нууу... Отримую, правда. „То, что вам дали хорошее образование, еще не значит, что ви получили хорошее образование”.
В унівеситеті, крім пиріжків з чим-небудь, я поглинаю (гризу, жую...ковтаю, якщо поперек горла не лізе) духовну мудрість.
Тамую спрагу (знань?) чаєм з лимоном. Проводжу час з інтригуючим Іваном Франком у формі 50томника (гортання довідкового 48 тому... через півгодини – ніжне істеричне звертання до тому „Уті-путі, Івашечка!”)
Незважаючи на протяги, в моє волосся в”їлися дивні аромати під назвою „тенденції літературних епох”...
По игре шагает монстр, он почти невиносим...
Це про філолога теж... який вийшов зі стін університету. Ги
Зі склянки чаю вилазить хтось і каже : я наукова концепція!
- Супер, чувак, я тебе поважаю, але в мене перерва.
- ХА, я тебе знаю, ти тільки на перервах до семінарів і готуєшся.
Продовжуючи тему
Між початком і кінцем є життя
В.Гюго
Між парою й наступною є бутерброд
Студентський афоризм
Милі дівчата з японської групи ішли в їдальню замість пари. Були тепло зустрінуті замдекана Бондаренком і за ручку (тобто за вухо) приведені на пару, Мовляв, ось вони – обличчя наших ... ворогів!
У викладача-японця було почуття гумору, тому на парі група перекладала: „МИ збиралися прогуляти японську, але нам це не вдалося”.
У кота Матроскіна всюди, навіть в умивальнику, було молоко.
У мене ж „робочою речовиною” є книги. Купки – стілець, шафа, стіл, на столі, під столом, під столом. Часом виникаю думка, що я в них зариюсь... пірну і не випірну. Коли ці стосики стають заввишки з мене... отож:
Книги – морська глибина
Хто в них пірне аж до дна...
(ну-ну, хотіла б я подивитись)
Той, хоч і труду мав досить
Дивнії перли виносить
Так от, насправді там було
... той може не вигрести...
Я дуже люблю свої книжки. Мені з ними комфортно. Я кожну знаю „в обличчя”. Ті стосики – я часто беру ці книжки до рук, „вони робочі”, тому й не в шафі. Це дійсно милі й хороші друзі, де можна заховатись від...
Але часом пресинг тексту дає про себе знати.
Я вчу, і вчу, і вчу... і читаю, і читаю, і намагаюся аналізувати, і виписую на поле смішні місця... і вчу, і вчу, і знов читаю... і, так, ви вгадали, це ніколи не закінчиться J
Споглядаю лавочку в парку й червоні тюльпани. Прості, гармонійні, вишукані форми. Да, чого я так пруся – на них букв немає.
Я, рушник, ложка, кружка, ...
-
-
02.09.2007 в 20:57-
-
03.09.2007 в 15:10-
-
03.09.2007 в 22:03спасибо тебе большое
и зимой в Киев - это правильно
мяу.
мяу.
-
-
04.09.2007 в 15:04я виписав до вибраного про бутерброд
-
-
06.09.2007 в 23:25З пов.,Одна з Двох Ня(та її чудова практика,яка невідступно дихає у спину та п`ятки і заважає приділити увагу читанню дайрів!-)
-
-
06.09.2007 в 23:49