закон танго
вартісне. обіцяне.
тіки не кажіть, що я забагато цитую...

з феміністками краще не сперечатися

бо як би не хотілося іноді
а жінок
кажуть мудрі люди
пиздити некрасиво
навіть дуже гарних
навіть коли дуже хочеться
навіть коли є за що
втім гарних завджи є за що

але я не про те
з феміністками краще не сперечатися бо
скажеш їм про природу баланс рівновагу і закон як такий
а вони тобі скажуть інше
скажеш їм про силу і зверхність
а вони лише посміхатимуться

про владу скажеш
але все одно щовечора тільки те й робиш
що виконуєш їхні забаганки
перемикаєш свої канали
і спробуй відмовитися - х*й заснеш
і будеш твариною коли скаже будь твариною
і будеш ніжним коли відчуєш треба бути ніжним
і цілуватимеш і навіть до магазину сходиш
а чом би й ні?..

втім завжди буває по-різному
вони теж звичайно всі різні
але не треба вже й починати розводитися про мужність і сміливість
ти просто подивися
хто частіше за все стоїть у черзі на банджі джампінг
мені натверезо про той банджі джампінг і думати стрьомно
а вони вже налаштувалися

просто хочуть собі літати й літають
просто хочуть собі падати і падають
хочуть собі і хочуть
навіть часом і не подумаєш
що все це задля тебе
задля тебе і тільки тобі

а кому ж іще?
ну звичайно...

але з феміністками все одно мені здається краще не сперечатися
хай собі самі

тихесенько.
Дмитро Лазуткін


@музыка: спу

@настроение: світає синім я радію піду я спати а чи шо....

@темы: тексти цитовані. вічн

22:55 

Доступ к записи ограничен

закон танго
Закрытая запись, не предназначенная для публичного просмотра

закон танго
я сьодні слухала Катамадзе.
я сьодні на метро чекала людину, і слухала радіо, джем і там далі.
і вулиця, і дорога, і ліхтарі, і якась собі там музика, це було цілісне відчуття.
а потім я роздивлялася силует себе у склі, ну природдно - спідниця...

і в мене потім у вухах заграв рок-н-ролл. і я піднялась на пальчики, і крутила ногами якісь напіввідомі па, і дивилася на власну тінь
і мені було красиво, і естетично, немов біля статуй... рух.

і світ навколо був в одній тональності.

...
йшла додому, грав БГ. так можливо.

а вдома дивилась у дзеркало, відображення, обличчя - це лінії.
немов олівцем штрихи.
хаєр з-за вух, зелені тіні - зелені очі.
просто кілька ліній - і всьо.
це основне.

гостра пластика. гострий малюнок. графіка.
танок. я знаю, що це.
. я знов про парні танці.
і про іспанію.
це все відомо.
не менш.

я буду. і є. і навіть згодна за це відповідати :)



* це є з листа близькому. вот.
це, мабуть, є цитита.

то ти - одна з причин надркування цього тексту...

@музыка: мрри

@настроение: я станцюю...

закон танго
Т.С.Элиот, перевод Н.Голя.

Об обращении к котам

Вы все читали про котов,
А мой подход к ним вот таков:
Не нужен больше перевод,
Чтоб разъяснить понятье КОТ.
Пускай с усами и с хвостами,
Коты на нас похожи с вами,
На всех людей любого круга,
Так не похожих друг на друга;
Одни - глупцы, другие - гении,
Те - хороши, а эти - менее,
Смеются те, а эти дуются,
Но все в стихах легко рифмуются.
Известны нам кошачьи клички,
Обычаи, дела, привычки,
И все такое, может статься,
Но как к коту адресоваться?

Сначала подытожим: КОТ -
НЕ ПСИНА, - и наоборот.

Собаки позы не чураются:
Легко рычат, порой кусаются.
На деле же любую моську
Считать своею можно в доску
(Само собою, исключаю
Я мопсов, хинов, чау-чаев).
Обычный пес веселья ради
Обычно склонен к клоунаде.
Его не трудно провести:
Рукой по шерсти провести,
Пошекотать или погладить
Достаточно, чтоб с ним поладить.
Он ваш, вы у него в почете,
А свистнете иль позовете -
Несется сельским простофилею,
Услышавшим свою фамилию.

Вновь повторить пришел черед:
ПЕС- ЭТО ПЕС, КОТ - ЭТО КОТ.

К общенью (кто-то мыслит так)
Кот первым должен сделать шаг.
Но я на это не иду -
ВЫ обращаетесь к коту!
Кот примет дружбу с благодарностью,
Но воздержись от фамильярностей!
Сняв шляпу, наклонясь вперед,
Я говорю ему: "О КОТ!"
Но если этот кот при том
Мне не представлен, но знаком
(Встречались, скажем, у ворот) -
Я говорю "О-О-О КОТ!"
А мог бы: "Роджер, Роджер, здравствуй" -
Однако это панибратство.
Нужны для дружбы доверительной
Подобья грамоты верительной -
Почтительные ритуалы:
Немного сливок или сала,
Икра, паштеты, а на сладкое
Уместна миска с куропаткою.
(Совет подробней дать боюсь:
У всех котов свой личный вкус,
Был кот, который за кислятину
Считал все то, что не зайчатина,
И слизывал текущий по усу
Остаток лукового соусу.)
Кот ждет подобного залога
Для дружбы - что не так уж много.
А после промурлычет: "Вы меня
Могли бы называть ПО ИМЕНИ!"

Вот так вот этак и вот так-то
Должны мы подойти к контакту.

@музыка: нння-в

@настроение: морська жесть... морська шерсть...

закон танго
Вітаю всіх журналістів, напівжурналістів та інших писак
з професійним святом :)

я он свій день фіололога геть не відмічаю, але ж добре слово всім так само :)

листів і пейзажів за вікном.
з дахів, наприклад
ня.

15:42

Лорка

закон танго
Ф.Г.Лорка

НОВЕЙШАЯ ПЕСНЬ О КОТАХ

Домашний Мефистофель на солнце спозаранку
шлифует элегантность и львиную осанку.
Мой кот весьма воспитан — проказлив, но приветлив.
К тому же музыкален и крайне привередлив:
Бетховен не по вкусу, а Дебюсси — шарман.
И по ночам, бывает, мой пылкий меломан
возьмет да и пройдется по всей клавиатуре.
И рад! Парижский гений сродни его натуре.
Наверно, в прежней жизни конкистадор гармоний
ловил мышей в подвалах одной из филармоний.
Он понял и упрочил, отстаивая твердо,
новаторскую прелесть кошачьего аккорда —
из нот дождя и ветра ночная мешанина
меня с котом чарует и бесит мещанина.
Спасибо и на том.

Кота французы любят. Верлен был сам котом.
Как дивно он мурлыкал капризнице-луне,
терпел от насекомых, топил себя в вине,
угрюмый кот бездомный, задира и притвора,
среди котов церковных как белая ворона...
Кота французы любят, как мы — тореадора,
как любит ночь Россия или Китай — дракона.
Коты потусторонни. Былые божества,
они не растеряли секреты волшебства.
Не учит ли нас жизни котовий взгляд сонливый?
"Любовные приливы, любовные отливы.
Ритм жизни. И не только бесплотные глаголы,
но все — и свет, и розы, и звезды не бесполы".
Он щурится — и светом
души его зеленой пропитанная мгла
маячит силуэтом бесовского козла.
Котовьи души древни, их души — андрогины,
в них женская истома и мужеская ярость.
И странны эти души, беспутны и невинны,
любовно сочетают и молодость, и старость.

Мой кот, Филипп Испанский, с презреньем сюзерена
собак корит за верность, а крыс — за лизоблюдство,
приемлет подношенья спокойно и надменно
и свысока взирает на наши безрассудства.
В котах я чту великих наставников печали,
ведь кот любой эпохи — знаток ее болезней.
Игрушками прогресса разнеженный вначале,
наш век траншей и танков чем дальше, тем железней.
Мы горести лелеем, растим и умножаем,
без истины дичаем и стелемся бурьяном.
Посеянные зерна вернутся урожаем —
котам это известно не хуже, чем крестьянам.

Коты на сов похожи. Согласно планам Бога
была первоначально порода их крылата
и с полчищем исчадий, которых от порога
гонял святой Антоний, была запанибрата.
Во гневе кот ужасен и сущий Шопенгауэр,
раздувший баки демон с чертами шарлатана.
Обычно же коты степенны, даже чванны
и все в одном согласны — что человек ничтожен,
что смерти не минуешь, а раньше или позже
— неважно. Так возляжем на солнечное ложе!

Улегся под часами красавец мой глазастый
и спит под колыбельный, заупокойный звон.
И что ему стенанья сыча Экклезиаста
и вся твоя премудрость, о дряхлый Соломон!
Спи, воплощенье лени, блаженно и невинно,
пока свожу я счеты с ушедшим навсегда
и над моей печалью смеется пианино,
показывая зубы, оскал угля и льда.

И помни, сытый соня, что век кошачий краток,
что бродит твой сородич голодный и ничей,
что корчатся бродяги от меткости рогаток
и гибнут, как Сократы, прощая палачей...

Ничем не дорожите, чурайтесь суеты
и грейтесь на припеке, блаженные коты!


ууу. ну правда воно довге, хай всім пардон хто його читав, коли що...
укр. вар-ту в неті нема.
ось. ось чому необхідно вчити іспанську...

бу-ду...
сто років сподіваюсь

закон танго
Я там була. на цій виставці. це шокує.
це найбільш важливе.
я не знаю слів, щоб пояснити, що зі мною відбувається...
я навіть не знаю, що відбувається.
і знаю, що воно все ще осмислиться далі..

це дуже це - найголовніше


Австрия - Украина 2006-2007
...... © ~ foto-gaidai ~ .......

9 месяцев + 3 дня
СЕМЬЯ
РАЗОМ.UA
ХЛЕБ
УКРАИНЦЫ
Украинский дом, Киев

29.05.-08.06.




читать дальше

@музыка: колисанки.

@настроение: випав... з часу. життя... думок, от

закон танго
ну типу я модний :)
Я проверил свои знания русского языка и получил пятерку.



Сходи, проверься?




:)

ха.
ня.
я російську у школі не вчила. "но! у нее же есть еще и лапки!" тобто: але ж в мене є Синтаксис української мови :)

вот.


анекдот про чукчу.
чи про англійця.
я не знаю, що гірше.


я писала сьодні контрольну з синтаксису.
вона прекрасна.

речення розібрати, підкреслити грам. основу.

Не дай мені, Боже, впасти.

не дай впасти - складений дієслівний присудок
Боже - підмет.
підмет, а не звертання, яке хочеться обвести в кружечок і сказати, що воно не входить до структури речення.

вот. я спочатку написала підмет. потім закреслила! і написала - звертання там, односкладне речення там.

вот. і я з цього речення ходжу і день Просвітляюсь.

і всім розказую. коротше, це смішно. вот.

ніхто не сміється.

тому що це анекдот про чукчу.

вот.
я в захваті.
"професійний гумор."

ня

закон танго
цитата.


"
Священники в загальному ставилися прихильно до підпільно-визвольного руху. проте не всі вони розуміли, навіщо ми ведемо, в їхньому розумінні, безвиглядну боротьбу. "Діти, ви ж усі загинете і пропадете", - казали. Тим часом і вояки УПА, і підпільники розуміли, що в тогочасній міжнародній обстановці в нас немає шансів здобути самостійність. Але ми також усвідомлювали собі іншу правду. якщо народ не буде здатний встати за себе і протиставитись окупантові, він не визволиться з неволі навіть тоді, коли і створиться для того сприятлива ситуація. Власне, викорінити в народі почуття фатального приречення долі, викресати віру в себевартість і зробити його здатним чинити опір окупантові в кожному селі, в кожній хаті - оце й була наша мета...



Очевидно, боротьбя потягала за собою численні втрати. Одначе в тій добі народ і так не обминув би їх. Почалася світова війна, і большевики мобілізували в армію всіх чоловіків, хто лиш надався. Молодь, яка пішла в УПА, в іншому разі була б змобілізована до ЧА. Новобранців, головно із західних областей. большевики кидали без вишколювання на передову, на гарматне м"ясо. якщо не в УПА, то були б загинули на фронтах, за Сталіна, за колгоспи. Коли вже історія призначила нашому поколінню скласти такі велетенські жертви, то чи не кращий вибір був скласти їх за вибір свого народу, а не за сталінську імперію"




Марія Савчин ("Марічка"), "Тисяча доріг. Спогади жінки-учасниці підпільно-визвольної боротьби під час і після Другої світової війни"
Київ, "Смолоскип", 2003.


це важить мені.

і це - не пусті розмови.

розумієте?


...хай вибачать мені всі ті, кого це не гребе.

закон танго
чомусь так здалося.




не на суд
не на осуд
несу тобі тіла хлібину
причастися допоки шукаєш імення мого
закорковано час
і рибина пірнає в глибини
і людина очікує зцілення духу свого
ми живемо дитинно
збираємо роси на травах
ми шукаємо суті у сутіні древніх дерев
і зірниці в зіницях
а в долі не слави й ослави
тільки віри у те,
що нас вчасно Господь обере


Мар"яна Савка.



"это все, что останется после меня" (с)


мені звучить ця штука. я виділила б курсивом.
ти знаєш.


я сама це все все? знаю.


ось.

П.С. думаю, загляну в книжку, уточнити розділові знаки. доставити. виявилося, що я зайвих наліпила.
бо їх там геть нема.
ось

закон танго
"Женщины всегда знают, что на них смотрят, даже если их не видят, и знают, что их видят, даже если на них не смотрят."
Мигель де Унамуно, "Туман"

читаю. іспанська літ-ра....
вона пахне так само.... як Сервантес і Далі...

вона така вся...

ух. я вирішив пізнати щось за межами Маркеса. і я в захваті.

я ще правда не дочитала...
але поки...

:)))
ух

@музыка: може це румба....

@настроение: може це бути.... однозначно я вам кажу.

закон танго
бути. на даний момент.


тіки шо з листа

...а ше я хочу до Львова. але це вже діагноз. чи вирок, чи доля.
побачу.

ось так.


сьодні мене спитали: що б ви хотіли прямо зараз, коли б не були всім обмежені?
дві речі: танго аргентіно, і квитки до Львова.

ось так.


я щаслива. судячи з моїх відчуттів-думок-бажань.


я щаслива. більше ніж....
просто...



і ще, люди, це така заява. чи... пророкування...?

я хочу пожити у Львові. (чи може Франківську, але це тільки зараз прийшло). я всьо знаю і про воду, і про незнайоме місто (ги... ну так). і про ілюзорність там...
я хочу. і це навіть так постійно, не моментно. хвилями...

ну от, я сказала це вголос.

подивимось.

нагадайте мені, якщо забуду через певний час.
для того і написано.


... без меж...

життя щасливе.

вот.



Т. Прохасько (це такий символ, центральне місце... ну ви в курсі.)

лю

@музыка: проведу я русалоньки...

@настроение: все зі мною... все зі мною... зі мною світ. відбувається.

закон танго
треба цю штуку вивчити напам"ять :)

і так кругом цитую.
зачот, однозначно.


отже: театр КВН ДГУ. про Гамлетів.
хто знає - "ну, в общем, вы в курсе" (с )

читать дальше

читать всем :)

воно гарне.

анти-всьо :) тобто ниття і решта :)

ня

@музыка: брринь.... ух ця ваша Даха-Браха... жесть. кажись занадто...

@настроение: брринь. спати?

закон танго
погано почуваюся.
щось не те, не так...

хоча ніби й з різних дрібничок - нормально.

"в чужом пиру похмелье"

думаю, це після ейфорії походу


ходжу й нуджу. не радує.


Война со всех сторон, а я опять влюблен
ну что ты будешь делать?


і хочу на танго.
і розказую собі, що не треба туди хотіти, що не встигатиму, і ще там щось


і все одно хочу.
і не можу від цього ніде подітись...


щастя двобічне
мов монетка.

мов лезо меча.

я не моожу...

Варта. направду варта.


заберіть мене від мого щастя.

ні, лишіть. але додайте чогось, чи анальгіну, чи бьезстрашшя, щоб можна було терпіти.

заберіть мене від мене...


але ну... ви зрозуміли.


ня.

@музыка: здесь не кончается война, не начинается весна, не продолжается детство..

@настроение: світ закінчився чи починався.

закон танго
це Карпати... читані в Криму...
тому і море і тролейбус теж.

щось дуже. дуже.

нехай всім буде трохи Савки.


читать дальше




Дихає осінь димом і грипом,
джазовим хрипом ефірів ранкових.
Ловиш на хвилі звивну, як рибу,
жінку із голосом чорних шовковиць.

Хто вона, звідки? Хто той єдиний
в світі розгублених і випадкових?
Хто надихав ці чотири хвилини
жінку із голосом чорних шовковиць?

Просить пробачення, котить округле
соло, як вигірклу ягоду чорну.
Каже, як важко покинути друга, -
може, від того в світі мінорно.

Ранок просіює світло крізь сито:
кава з вершками, підсмажені грінки.
Щось починає в тобі голосити
голосом чорним, голосом жінки.


думаю, так.
три і один.

а значить чотири.

ось і все.


мене не відпускає Симеїз.
як добре, що мені усе ще дивно

болить. викручує якось так солодко...
хапаєш повітря не знаєш куди себе діти.

хай буде це далі хай буде воно у мені

на схрещенні ліній себе
на фундаменті серця
на підвіконні мого вікна
що прочиняється там, де сходяться ребра...

вирощуватиму цю квітку.

амариліс чи карликову сосну.


а вітер Звідти роздиматиме фіранки...

чи так.
слово промовлене.
буде. буде.
так.


страшно... але тримаю пальці і все мені збудеться.
л.

закон танго
слушаю.
а до того была Катамадзе.
и горы.


я счастлив.

мир невозможно ярок.

пусть все будет.
будет.


ушел любить

@музыка: вот

@настроение: все мне, все...

закон танго
Пастернак.
сейчас уже - абсолютно тематически.

НА СТРАСТНОЙ

Еще кругом ночная мгла.
Еще так рано в мире,
Что звездам в небе нет числа,
И каждая, как день, светла,
И если бы земля могла,
Она бы Пасху проспала
Под чтение Псалтыри.

Еще кругом ночная мгла.
Такая рань на свете,
Что площадь вечностью легла
От перекрестка до угла,
И до рассвета и тепла
Еще тысячелетье.
Еще земля голым-гола,
И ей ночами не в чем
Раскачивать колокола
И вторить с воли певчим.

И со Страстного четверга
Вплоть до Страстной субботы
Вода буравит берега
И вьет водовороты.
И лес раздет и непокрыт,
И на Страстях Христовых,
Как строй молящихся, стоит
Толпой стволов сосновых.

А в городе, на небольшом
Пространстве, как на сходке,
Деревья смотрят нагишом
В церковные решетки.

И взгляд их ужасом объят.
Понятна их тревога.
Сады выходят из оград,
Колеблется земли уклад:
Они хоронят Бога.
И видят свет у царских врат,
И черный плат, и свечек ряд,
Заплаканные лица --
И вдруг навстречу крестный ход
Выходит с плащаницей,
И две березы у ворот
Должны посторониться.

И шествие обходит двор
По краю тротуара,
И вносит с улицы в притвор
Весну, весенний разговор
И воздух с привкусом просфор
И вешнего угара.
И март разбрасывает снег
На паперти толпе калек,
Как будто вышел человек,
И вынес, и открыл ковчег,
И все до нитки роздал.

И пенье длится до зари,
И, нарыдавшись вдосталь,
Доходят тише изнутри
На пустыри под фонари
Псалтырь или Апостол.

Но в полночь смолкнут тварь и плоть,
Заслышав слух весенний,
Что только-только распогодь,
Смерть можно будет побороть
Усильем Воскресенья.

1946


вот.

а это просто гудит, вроде прибоя, всредине, пару дней..
и не могу вспомнить...
вот прочитаю и выучу... обязательно

Засыплет снег дороги,
Завалит скаты крыш.
Пойду размять я ноги,—
За дверью ты стоишь.

Одна, в пальто осеннем,
Без шляпы, без калош.
Ты борёшься с волненьем
И мокрый снег жуешь,

Деревья и ограды
Уходят вдаль, во мглу.
Одна средь снегопада
Стоишь ты на углу.

Течет вода с косынки
По рукаву в обшлаг,
И каплями росинки
Сверкают в волосах

И прядью белокурой
Озарены: лицо,
Косынка, и фигура,
И это пальтецо.

Снег на ресницах влажен,
В твоих глазах тоска,
И весь твой облик слажен
Из одного куска.

Как будто бы железом,
Обмокнутым в сурьму,
Тебя вели нарезом
По сердцу моему,

И в нем навек засело
Смиренье этих черт,
И оттого нет дела,
Что свет жестокосерд.

И оттого двоится
Вся эта ночь в снегу,
И провести границы
Меж нас я не могу.

Но кто мы и откуда,
Когда от всех тех лет
Остались пересуды,
А нас на свете нет?

вот и


все.


все счастливо. мир...
и это нет потребности обьяснять.
никакой.
мяу.


долго выбирала к стихуподходящую фотку, но пусть будет так


@музыка: тишиной, как за стеной.

@настроение: ща как напишу. нет. перепишу. прекрасен. вот что

закон танго
с фильтром в лице меня...
как угодно.

сначала я услышала немного про...
потом захотела почитать Ахматову.
потом мне дали ми я стала читать у Лузиной про Ахматову...


и я восе не знаю, а что ж было раньше


и сейчас я с настоящей, осязаемой книжкой.
мур.
вот мой фильтр
читать дальше
все.

к вопросу о...
вот.
и обо мне в том числе.
достаточно четко.


...я тут искала картинки.



и



да.

@музыка: характерный брынь

@настроение: да было уж пора. ...Модильяни, думаю он рулит

закон танго
мого міста...

я довго ще ходила б цим дощем...
я зачарована.
я зачарована дивачка...
причарована, та, що знає слова, формули
й відповідні до погоди й кольору очей цитати...

дощ, зелені листочки й бруньки
калюжі й струмки води з труб...
захват від цієї краси, від природи, плину, потоку, небо і земля, між ними Софія
і свічки каштанів.

у вухах Ніно Катамадзе та Едіт Піаф...


"немає понад любов" М.Матіос.

правильно змішувати складові та пропорції
можна лише тоді, коли в цьому допомагає світ.
це інтуїтивне знання, певне фантастичне буття, що ніяк нге можна прорахувати,
які б не велися підрахунки...

я щаслива з цього.


я щаслива...

а... і ще. погляд у метро, ці довгі переглядання без слів зовсім і майже без семантики конкретного натяку. погляд - без посмішки у відповідь.

я отримала дуже багато... це було естетичне й почуттєве, і просто захопливе...
кілька поглядів.
я знаю.
ось так.


НІно Катамадзе...
все вже про мене буде ясно


@музыка: дощ. зелений

@настроение: я. прозора. зелена. дощ...

закон танго
... і тепер я марю Львовом.
всерйоз. переконую себе, що нема ж приводу, що була ж... і нещодавно,
і раптом Він не сприйме, не в настрої буде...

а все одно. так одномоментно стало.
...марю Львовом.
згодовую вам по крихтам, немов булочку голубам,
це :)

я не знала, що так піде, відрезонансить, зачепить...



Анна Середа. (так мало статись)

Це місто
вип"є мене,
як горнятко кави.
І залишиться
тільки зозулька
на шиї,
ручка в кишені
і ножик-різак.
А місто подумає,
що то - фуси.


"все в цьому місті має якусь хворобу, мов медальйон на шиї, і носиться з нею, а в мене нема. Єдине - може боліти зуб, але так тонко, вигнуто. викручено. сецесійно. як лита решітка початку століття, що в мене просто немає слів.
Гублюся в цій естетиці.
Це місто тримає мене, я колись у ньому народилася і зв"язана тмсячами плацент, але я виросла, і вони перетворилися на трамвайні дроти, і от коли я їду в трамваї і тримаюся за поруччя - я зв"язана кровно з цим містом, і це незрівняне відчуття
(і тому трамваї червоні)
і тому мені добре в трамваях.

я розчиняюся розчиняюся
як солодкий пахучий цукорок
я розчиняюся в цьому місті
і залишається йому солод
а може Львів на сніданок має багато таких Аньок?
але ж йому солодко і добре!"

і штука, з якої я почала...



Якби хтось спитав,
Чим я хочу бути (одним словом),
І хвилину подумати дав,
Я відразу сказала би:
Львовом.


а це так

Хочу тебе
Через тисячі доріг
Смуг дротів вітрів
Я хочу тебе
Профіль дивний твій
Завис мені в душі
Як медальйон.




Мій чай дивиться на мене з горнятка
Рудий і бородатий
Бо в ньому ложечка абрикос
І волохатий і ніжний
А я його п"ю
п"ю
п"ю
І зараз вип"ю
І лишиться тільки
Трохи солоду
На дні



нехай це поки все...

я цей. той. в захваті.
світ мене....


@музыка: нехай дзвін

@настроение: хочу. буду. так

@темы: тексти цитовані. вічн