закон танго
тепер мабуть є потреба говорити кудись у простір, великий об"єм говоріння зник


куплена чотири дні тому диня дочекалася зоряного часу. я її порізала і заточила з медом, попри глибоку віру, що це монопродукт і варто точити його без нічого. смачне. солодке. гарна керамічна мисочка. надворі стіни школи, листя густих лип і заходить сонце. десь на тополі, я знаю, є вороняче гніздо. та його зараз не видно.

часом думаєш про хороше, часом ржеш, часом плачеш. життя має циклічність

згадую особу, з якою багато тусила 5 років тому. навіть на рівні - де він, що зараз - подзвонити та поговорити. хоча що можна отримати із таких розмов.
але все ж нав"язливо пригадується багато різних деталей. хорошого.
жовті хризантеми, наприклад.
і гладіолуси, на які мені зовсім сумно дивитися. на усі підряд.
хоч бери і сама собі купуй, раптом візьме та попустить

слухаю Чайф, і згадую часи, коли я була молодша і добріша)

"Желаю тебе купить журнал "Здоровье", съесть тухлый бутерброд и получить по морде"
знаєте цю пісню, не буду всю писать

до цього думка - чужий досвід ні разу і ніяк не допомагає.
від цього легше, коли гладиш власні синці.
мур?
гарно жити на світі, якщо не помиляюсь)


слухання чайфу пробиває на роздуми філософських гілків)
от