закон танго
Гоп-стоп… Міняймо музику.
Я займаюсь гопаком!
Епіграф: «А мій, а мій милий гопаком зайнявся…»
Бойовий гопак з точки зору національно налаштованої блондинки.
Я нічого не знаю про бойовий гопак. Розпитавши ближніх, маю такі версії:
Це - розвага для тих, кому в штанях свербить національне питання
Це - пародія на серйозні школи бойових мистецтв, які відомі вже тисячоліття
Це – плід любовного союзу айкідо та шароварів… поки ще батьками не узаконений.
А може, гопак – це від «гопнути»? Насіння та кепочка на додачу…
Можна придумати безліч таких визначень, але ніхто не знає правди. Навіть ті, хто практикують це таємне мистецтво.
На жаль, український бойовий гопак – без документів. От хіба що лапи та хвіст, як у Матроскіна. Адже більшість бойових мистецтв доводять свою древність згадками у старовинних манускриптах, що тисячі років лежали у горах та монастирях. Простіше кажучи, більшість східних бойових мистецтв викладалися у монастирях, бо були потрібні офіційній релігії. Як відомо, життя було важке та небезпечне, і всілякий міг образити мандрівного монаха десь на тібетській дорозі…
В нас ситуація склалась інакше, і не завжди центр письма ставав разом з тим і культурним осередком. А якщо на Січі і робилися замальовки, то до нас вони не втрапили. На жаль.
Чомусь в офіційному світі право на існування дають лише явищам, згадка про які збереглася в оригінальному рукописі не пізніше ХІ століття. Тому не визнавалась Велес-книга, тому стільки критики чути на адресу «Слова про Ігорів похід». А он сусідоньки визнали собі «Песни Птицы Гамаюн» і раді. Мають власний дивовижний пласт давньої, ще язичницької культури. Добре їм…
Це все до того, що замість критикувати відновників, борців та активістів бойового гопаку, що трапляється часто, всі ми гуртом маємо подякувати їм. Бо ті - геть на чесному слові -відновили щось автентичне, своє, давнє…
Звичайно, ефектніше віддати дитину до школи карате, де все перевірено роками та завірено традицією, де малеча серйозно відпрацьовує удари, а за відсутність поясу на тренуванні доведеться відтискатися на кулаках .
Але мені подобаються шаровари та вишиванка як офіційна форма одягу, мов кімоно (ти лише уяви – кімоно й вишиванка). А який там пояс… я б сама у такому ходила. На роботу. Але я – дівчина.
Зазвичай у національних строях стоять на трибуні або танцюють у ансамблі. Або ж – у кращому разі – надягають вишиванку до джинсів і веселенько тусять на Країну Мрій. Гламурно?
А тут у любих моєму серцю штанях та сорочці бігають, стрибають, роблять дивовижні сальто, катаються по траві (страшно дивитись, не те що прати)… врешті, боронять Вітчизну. Ідея до Першого травня, вересня чи квітня – он які національні строї будуть у нашої армії. Української, а не васально-союзної.
І – в контексті гендерного, а не ідеологічного дискурсу. Тренування з бойового гопаку я би підписала щиро «Гарні українські хлопці». Кохаймося! Якщо добряче посидіти на тренуванні з бойового гопаку, принюхатись, придивитися – можна дізнатися все не лише про силу та статуру (кого б з них хотілося обійняти
, а й про характер та почуття гумору кожного. Політ мордою в пісок допомагає!
Ніхто не каже, що бойовий гопак треба вводити у школі, мов катехізис. Відомо, що примус та пропаганда часто дарують зворотній ефект, тобто відразу. Але я точно знаю – завжди варто спробувати. Роби те, що ніколи не наважувався, матимеш шанси досягти того, про що і не мріяв. Ніколи не пізно вдягнути шаровари. І… хтозна, ким ти був минулого, а також позаминулого життя…
Я нічого не знаю про бойовий гопак. Але мені страшенно цікаво. Якщо про нього стільки говорять, брешуть, пліткують – це сто відсотків буде вартісна річ. Я хочу спробувати, посмакувати, дізнатися та побачити на власні очі.
Тому вже скоро, як пожовкне листя, а власне – 3-4 жовтня, я хапаю намета, сідаю до маршрутки, і прямую на форум-фест «Козацькі звитяги». Гайда зі мною!
це мегареклама форум-фесту "Козацькі звитяги-2010"
1-3 жовтня, парк Київська Русь поблизу Вишгорода
а Олічка там - організатор) з питаннями і пропозиціями - прошу дуже
цьом
людоньки, а перепостіть цю красу ще десь
я вас за це цілуватиму)
))
Я займаюсь гопаком!
Епіграф: «А мій, а мій милий гопаком зайнявся…»
Бойовий гопак з точки зору національно налаштованої блондинки.
Я нічого не знаю про бойовий гопак. Розпитавши ближніх, маю такі версії:
Це - розвага для тих, кому в штанях свербить національне питання
Це - пародія на серйозні школи бойових мистецтв, які відомі вже тисячоліття
Це – плід любовного союзу айкідо та шароварів… поки ще батьками не узаконений.
А може, гопак – це від «гопнути»? Насіння та кепочка на додачу…
Можна придумати безліч таких визначень, але ніхто не знає правди. Навіть ті, хто практикують це таємне мистецтво.
На жаль, український бойовий гопак – без документів. От хіба що лапи та хвіст, як у Матроскіна. Адже більшість бойових мистецтв доводять свою древність згадками у старовинних манускриптах, що тисячі років лежали у горах та монастирях. Простіше кажучи, більшість східних бойових мистецтв викладалися у монастирях, бо були потрібні офіційній релігії. Як відомо, життя було важке та небезпечне, і всілякий міг образити мандрівного монаха десь на тібетській дорозі…
В нас ситуація склалась інакше, і не завжди центр письма ставав разом з тим і культурним осередком. А якщо на Січі і робилися замальовки, то до нас вони не втрапили. На жаль.
Чомусь в офіційному світі право на існування дають лише явищам, згадка про які збереглася в оригінальному рукописі не пізніше ХІ століття. Тому не визнавалась Велес-книга, тому стільки критики чути на адресу «Слова про Ігорів похід». А он сусідоньки визнали собі «Песни Птицы Гамаюн» і раді. Мають власний дивовижний пласт давньої, ще язичницької культури. Добре їм…
Це все до того, що замість критикувати відновників, борців та активістів бойового гопаку, що трапляється часто, всі ми гуртом маємо подякувати їм. Бо ті - геть на чесному слові -відновили щось автентичне, своє, давнє…
Звичайно, ефектніше віддати дитину до школи карате, де все перевірено роками та завірено традицією, де малеча серйозно відпрацьовує удари, а за відсутність поясу на тренуванні доведеться відтискатися на кулаках .
Але мені подобаються шаровари та вишиванка як офіційна форма одягу, мов кімоно (ти лише уяви – кімоно й вишиванка). А який там пояс… я б сама у такому ходила. На роботу. Але я – дівчина.
Зазвичай у національних строях стоять на трибуні або танцюють у ансамблі. Або ж – у кращому разі – надягають вишиванку до джинсів і веселенько тусять на Країну Мрій. Гламурно?
А тут у любих моєму серцю штанях та сорочці бігають, стрибають, роблять дивовижні сальто, катаються по траві (страшно дивитись, не те що прати)… врешті, боронять Вітчизну. Ідея до Першого травня, вересня чи квітня – он які національні строї будуть у нашої армії. Української, а не васально-союзної.
І – в контексті гендерного, а не ідеологічного дискурсу. Тренування з бойового гопаку я би підписала щиро «Гарні українські хлопці». Кохаймося! Якщо добряче посидіти на тренуванні з бойового гопаку, принюхатись, придивитися – можна дізнатися все не лише про силу та статуру (кого б з них хотілося обійняти
, а й про характер та почуття гумору кожного. Політ мордою в пісок допомагає!Ніхто не каже, що бойовий гопак треба вводити у школі, мов катехізис. Відомо, що примус та пропаганда часто дарують зворотній ефект, тобто відразу. Але я точно знаю – завжди варто спробувати. Роби те, що ніколи не наважувався, матимеш шанси досягти того, про що і не мріяв. Ніколи не пізно вдягнути шаровари. І… хтозна, ким ти був минулого, а також позаминулого життя…
Я нічого не знаю про бойовий гопак. Але мені страшенно цікаво. Якщо про нього стільки говорять, брешуть, пліткують – це сто відсотків буде вартісна річ. Я хочу спробувати, посмакувати, дізнатися та побачити на власні очі.
Тому вже скоро, як пожовкне листя, а власне – 3-4 жовтня, я хапаю намета, сідаю до маршрутки, і прямую на форум-фест «Козацькі звитяги». Гайда зі мною!
це мегареклама форум-фесту "Козацькі звитяги-2010"
1-3 жовтня, парк Київська Русь поблизу Вишгорода
а Олічка там - організатор) з питаннями і пропозиціями - прошу дуже
цьом
людоньки, а перепостіть цю красу ще десь
я вас за це цілуватиму)
))
-
-
13.08.2010 в 23:08-
-
13.08.2010 в 23:38і вконтакті група є)) і кароче я їх люблю, роблю і взагалі
Алло) слуухай. як приємно)) що тобі цікаво)
мур
-
-
14.08.2010 в 00:13Нет, я понимаю, почему в Велесову книгу очень хочется верить юным мальчегам, у которых в крови кипит
коктейль гормоновизвращенная форма псевдонационализма.Но блин, ты ж образованный человек, филолог!
А он сусідоньки визнали собі «Песни Птицы Гамаюн» і раді.
Эээ... кто? За пределами сайенс-фриков и особо озабоченных Великим Стотыщмиллионовлетним Славяноарийским Космическим Ведунством - вроде нет таких.
Нет, я все понимаю, но блин, есть наука, а есть беллетристика. ИМХО фальшевать историю и верования предков сказочками, пусть даже очень сладкими, преступно, в первую очередь, по отношению к предкам, а во вторую - по отношению к себе.
-
-
14.08.2010 в 01:45А чего тебя в списке оргов на сайте нету, кстати? (с удивлением нашел там бывшую одногруппницу).
-
-
14.08.2010 в 02:23-
-
14.08.2010 в 12:42віікте. ну ти мудра людина, я на тверезу голову подумаю. і щось мудре тобі відповім. можна так?
-
-
14.08.2010 в 13:31Та можна.
Просто для мене свята віра народу у "Велесову книгу" - болюче питання, бо мені цю локшину на вуха послідовно намагалися вивішувати ще у школі та вузі (хоча в останньому, на щастя, з критикою). А це образливо, бо підробка ну дуже вже низкоякісна по трьох головних аспектах - історіографічному, змістовному та мовному. І дає фору навіть "Протоколам сіонських мудреців" - ті хоча б написані мовою, якою, такі да, вміли спілкуватися євреї.
Я не відкидаю право людей на навколорелігійні вірування у пращурів (хоча якость соромно, бо такі властиві здебільшого первобитним суспільствам). Але з "ВК" і її викладанням подейкуди у школах народ імхо зайшов занадто далеко. Справжні волхви вже у могилах мають танцювати.
-
-
14.08.2010 в 15:33і як її переплавлювати у реальний побут, щоб вона була хоч трохи комусь цікава і потрібна
я думаю... і я помиляюся
оот) типу шукаю... хочеться так думати
Шиа Кастл
я розпитала - поки орієнтовно близько 100 грн на день. це найбільше буде залежати від концертної програми, а вона ще формується
якось так.
-
-
14.08.2010 в 23:03