закон танго
трох. маячня. я її вивісила,немов випрану білизну. чи так?
читать дальшеСпосіб заварювання ранку*
Отже, був щасливий сонячний ранок, et cetera.
Ну так от, всім він був щасливий, а я спізнювалась.
- життя підкидає тобі під носа ситуацію, чарівну іграшку вибору: ти можеш поспішати, летіти, перебігати на все можливе світло – і забігти в аудиторію за хвилину до викладача; або наплювати на все це, і пройтися, прогулятися, дивлячись не лише під ноги, а вперед, угору, в сторони.
Шматок свіжого повітря. Гранично зредукований ранковий моціон. І як би там не було - «з елементами чарівної казки».
По дорозі є хрестоматійні місця. Тобто вони такі для мене особисто. Я мушу пройти там зранку, щоб добре прожити цей день, щоб зібрати всі деталі конструктора (чи все ж забавки?) під назвою «я» у правильному порядку.
Я збираю себе потроху. Посмішками поглядами добрими знаками. Цифрами на світлофорі. Можна побачити за парканом ботанічного саду білку. Можна просто іти, дивитися, білки не побачити, хоч і шукала її поглядом, але отримати шматок себе, гароного настрою, бажання бути-жити–творити/говорити? від споглядання ботанічого саду. як добре там зранку. Ніхто. Ну ніхто не ходить, не буває, лише кілька бігунів і ті, кому по дорозі. І знову скажеш собі: а можна ж вийти раніше, і ходити через парк. Але ні. Бо ти ж у нас завжди спізнюєшся, коханє…
«АТЕХ – хазарская принцесса, ее участие в полемике о крещении хазар было решающим. Ее имя истолковывается как название четырех состояний духа у хазар. По ночам на каждом веке она носила по букве, написанноой так же, как пишут буквы на веках коней перед состязанием. Это были буквы запрещенной хазарской азбуки, письмена которой убивали всякого, кто их прочтет. Буквы писали слепцы, а по утрам, перед умыванием принцессы, служанки прислуживали ей зажмурившись. Так она была защищена от врагов во время сна, когда человек, по повериям хазар, наиболее уязвим.Атех была прекрасна и набожна, и буквы были ей к лицу, а на столе ее всегда стояла соль семи сортов, и она, прежде чем взять кусок рыбы, обмакивала пальцы каждый раз в другую соль. Так она молилась. Говорят, что так же, как и солей. Было у нее семь лиц. Согласно одному из преданий, каждое утро она брала зеркало и садилась рисовать, и всегда новый раб или рабыня позировали ей. Кроме того, каждое утро она превращала свое лицо в новое, ранее невиданное. Некоторые считают, что Атех вообще не была красивой, однако она научилась перед зеркалом придавать своему лицу такое выражение и так владеть его чертами, что создавалось впечатление красоты. Эта искусственная красота требовала от нее стольких сил и напряжения, что, как только принцесса расслаблялась, красота ее рассыпалась так же, как ее соль.»**
Біля метро продають квіти. Це теж важливо. Один з елементів рецепту, чи формули, чи способу життя-прокидання, виведення себе до режиму On.
Ще є небо. Візерунок хмар і гілок. Ще часом можна трапити оком на гарну афішу.
Важливою є комбінація переходів: так або так… найближче, найтепліше – біля Володимирського…
Вздовж, далі, повз Укртелеком, туди на роботу біжать дамочки, панночки - високі підбори і часом оберемки квітів…
Спіймати сонце, відчуття сонця, посміхнутись всередині. Згадати лікарню через дорогу добрим словом, так треба, «благословенні…».
Кількахвилинна пауза на останньому світлофорі співпадає з «коннектом», з найважливішим привітанням - мого перехрестя. Не буду уточнювати очевидне. Відчуття його, «доброго ранку», коханє, мур, щастя зелене моє…. Ототожнення себе з даною індивідуально-живою, архетипною територією.
Конект.
Зелений колір. Переходжу. Ще одна тепла посмішка і шепіт… цьом тобі.
Глобальні такі сходи, немов «драбина до неба», і важезні двері, які складно прочинити самій. А згори – вітражик.
Доброго ранку. Любий. Ми почались.
А ще – це короткий конспект мого життя, це дев’ятихвилинна формула мене.
Що зможе прочитати будь-який порядний ловець снів, що ознайомлений з «Хозарським словником». З жестів, поспіху, дрібниць і деталей, з відображення, що потроху прокидається зранку на дні очей цієї дівчини, що любить гратись у диваків і так звикла залишати частинки себе у місті, немов насіння чи пісок. Адже насіння, сподіваюсь, склюють птахи, а пісок рано чи пізно потрапить до річки. А вона залишиться у Місті, звільнена від форми.
Чиста. Зконцентрована. Як треба.
*Даний рецепт – це спосіб заварювання ранку. Выдомо, що в багатьох ранок починаэться з чаю або кави, і якість виготовленого напою має великий вплив на долю подальшого дня. Гарна кава дає добрий день і різні правильні збіги обставин, розмови і таке інше. А погано зготовлений напій – запорука роздратувань образ і недоречних збігів (наприклад, зустрічі з шефом у кафе під час робочого дня). Тут ми пропонуємо спосіб вдалого виготовлення ранку але усвідомлюємо, що рецепт може сподобатись не кожному. Один п’є виключно каву по-східному, інший з корицею, а хтось воліє просто залений чай. На ваш вибір. Смачного
**Милорад Павич, «Хазарский словарь», Санкт-Петербург, 2003.
аффтар слухає рецепцію "єтогосамого".
воть
читать дальшеСпосіб заварювання ранку*
Отже, був щасливий сонячний ранок, et cetera.
Ну так от, всім він був щасливий, а я спізнювалась.
- життя підкидає тобі під носа ситуацію, чарівну іграшку вибору: ти можеш поспішати, летіти, перебігати на все можливе світло – і забігти в аудиторію за хвилину до викладача; або наплювати на все це, і пройтися, прогулятися, дивлячись не лише під ноги, а вперед, угору, в сторони.
Шматок свіжого повітря. Гранично зредукований ранковий моціон. І як би там не було - «з елементами чарівної казки».
По дорозі є хрестоматійні місця. Тобто вони такі для мене особисто. Я мушу пройти там зранку, щоб добре прожити цей день, щоб зібрати всі деталі конструктора (чи все ж забавки?) під назвою «я» у правильному порядку.
Я збираю себе потроху. Посмішками поглядами добрими знаками. Цифрами на світлофорі. Можна побачити за парканом ботанічного саду білку. Можна просто іти, дивитися, білки не побачити, хоч і шукала її поглядом, але отримати шматок себе, гароного настрою, бажання бути-жити–творити/говорити? від споглядання ботанічого саду. як добре там зранку. Ніхто. Ну ніхто не ходить, не буває, лише кілька бігунів і ті, кому по дорозі. І знову скажеш собі: а можна ж вийти раніше, і ходити через парк. Але ні. Бо ти ж у нас завжди спізнюєшся, коханє…
«АТЕХ – хазарская принцесса, ее участие в полемике о крещении хазар было решающим. Ее имя истолковывается как название четырех состояний духа у хазар. По ночам на каждом веке она носила по букве, написанноой так же, как пишут буквы на веках коней перед состязанием. Это были буквы запрещенной хазарской азбуки, письмена которой убивали всякого, кто их прочтет. Буквы писали слепцы, а по утрам, перед умыванием принцессы, служанки прислуживали ей зажмурившись. Так она была защищена от врагов во время сна, когда человек, по повериям хазар, наиболее уязвим.Атех была прекрасна и набожна, и буквы были ей к лицу, а на столе ее всегда стояла соль семи сортов, и она, прежде чем взять кусок рыбы, обмакивала пальцы каждый раз в другую соль. Так она молилась. Говорят, что так же, как и солей. Было у нее семь лиц. Согласно одному из преданий, каждое утро она брала зеркало и садилась рисовать, и всегда новый раб или рабыня позировали ей. Кроме того, каждое утро она превращала свое лицо в новое, ранее невиданное. Некоторые считают, что Атех вообще не была красивой, однако она научилась перед зеркалом придавать своему лицу такое выражение и так владеть его чертами, что создавалось впечатление красоты. Эта искусственная красота требовала от нее стольких сил и напряжения, что, как только принцесса расслаблялась, красота ее рассыпалась так же, как ее соль.»**
Біля метро продають квіти. Це теж важливо. Один з елементів рецепту, чи формули, чи способу життя-прокидання, виведення себе до режиму On.
Ще є небо. Візерунок хмар і гілок. Ще часом можна трапити оком на гарну афішу.
Важливою є комбінація переходів: так або так… найближче, найтепліше – біля Володимирського…
Вздовж, далі, повз Укртелеком, туди на роботу біжать дамочки, панночки - високі підбори і часом оберемки квітів…
Спіймати сонце, відчуття сонця, посміхнутись всередині. Згадати лікарню через дорогу добрим словом, так треба, «благословенні…».
Кількахвилинна пауза на останньому світлофорі співпадає з «коннектом», з найважливішим привітанням - мого перехрестя. Не буду уточнювати очевидне. Відчуття його, «доброго ранку», коханє, мур, щастя зелене моє…. Ототожнення себе з даною індивідуально-живою, архетипною територією.
Конект.
Зелений колір. Переходжу. Ще одна тепла посмішка і шепіт… цьом тобі.
Глобальні такі сходи, немов «драбина до неба», і важезні двері, які складно прочинити самій. А згори – вітражик.
Доброго ранку. Любий. Ми почались.
А ще – це короткий конспект мого життя, це дев’ятихвилинна формула мене.
Що зможе прочитати будь-який порядний ловець снів, що ознайомлений з «Хозарським словником». З жестів, поспіху, дрібниць і деталей, з відображення, що потроху прокидається зранку на дні очей цієї дівчини, що любить гратись у диваків і так звикла залишати частинки себе у місті, немов насіння чи пісок. Адже насіння, сподіваюсь, склюють птахи, а пісок рано чи пізно потрапить до річки. А вона залишиться у Місті, звільнена від форми.
Чиста. Зконцентрована. Як треба.
*Даний рецепт – це спосіб заварювання ранку. Выдомо, що в багатьох ранок починаэться з чаю або кави, і якість виготовленого напою має великий вплив на долю подальшого дня. Гарна кава дає добрий день і різні правильні збіги обставин, розмови і таке інше. А погано зготовлений напій – запорука роздратувань образ і недоречних збігів (наприклад, зустрічі з шефом у кафе під час робочого дня). Тут ми пропонуємо спосіб вдалого виготовлення ранку але усвідомлюємо, що рецепт може сподобатись не кожному. Один п’є виключно каву по-східному, інший з корицею, а хтось воліє просто залений чай. На ваш вибір. Смачного
**Милорад Павич, «Хазарский словарь», Санкт-Петербург, 2003.
аффтар слухає рецепцію "єтогосамого".
воть
@музыка: "автор вино глотает, ского весь снег растает...
@настроение: ...ветер запахнет тайной", і все буде на краще... сподівам ся
@темы: текст як
-
-
20.03.2008 в 20:03пс,почитай нам на паре.. ^^
-
-
20.03.2008 в 23:11ну типу недарма страдал...
так типу всьо це писав Павіч, да?
или наоборот?
інтертекст, мегатекст...
ги...
тут були зірочки... на Павичі
ня
-
-
20.03.2008 в 23:52