закон танго
книги люди
культзабіг
все через кілька днів
ніц не готово
замогильну кількість всього непогано б вивчити і прочитати
вже піднакопився список висючого в плані філфаківського
при цьому розвинулась ще функція - о, а це варто би почитать чисто для себе
попри кпк, знов купа паперових книжок
специфіка
оформився новий тост і концепт
- за профдеформацію)
я знов встигаю так собі
але я переконана
все добре і все рулить
о, і в мене в голові почали зрушуватись концепти, які жили там ще зі школи
дивилась сьодні сюжет про пам"ятник голодомору в Дніпрі
так от. з Г. роблять міф
це дуже погано, коли історія народу базується на міфах про жертовність. на подібних міфах.
що ми самі нещасні? пардон. а чого це нам додає? що ми від цього, кращі за інших? про мене - не схоже.
"Власне моя історія - це історія без брому. Винниченко писав, що українську історію неможливо читати без брому. Я маю на це дуже просту відповідь: насправді українська історія читається нормально. Вона є нормальною історією - не гіршою і не ліпшою. Вона має свої особливості, але вона не є унікальною. Її можна спокійно читати. спокійно вивчати і знати. Бо, як мені здається, наш "бромізм" є виявом комплексу меншовартості. Ніби ми є трохи меншовартісними через свою особливо тяжку історію. Але ж ми не маємо потреби ні відчувати себе меншовартісними, ні покликатися на свою історію як на певне виправдання цього. Бо у нас цілком нормальна історія, і ми є цілком нормальними людьми.
Той, хто займається історією трошки ширше, знає не тільки українську історію, але й білоруську.російську, єврейську, польську, бачить, що у кожній цій історіографії є та сама тенденція. Кожен з тих національних напрямків переконаний, що його історія найтрагічніша. Ми вже часом так жартуємо, що серед істориків Центральної Європи є таке змагання - у кого трагічніша історія, хто собі краще зідре волосся на голові і скаже, що от ми страждали так, як ніхто більше не страждав"
Ярослав Грицак
так от. я вважаю десь так, приблизно
а не "знижки інвалідам та громадянам похилого віку"
ок?
перепрошую за задовгу цитату
культзабіг
все через кілька днів
ніц не готово
замогильну кількість всього непогано б вивчити і прочитати
вже піднакопився список висючого в плані філфаківського
при цьому розвинулась ще функція - о, а це варто би почитать чисто для себе
попри кпк, знов купа паперових книжок
специфіка
оформився новий тост і концепт
- за профдеформацію)
я знов встигаю так собі
але я переконана
все добре і все рулить
о, і в мене в голові почали зрушуватись концепти, які жили там ще зі школи
дивилась сьодні сюжет про пам"ятник голодомору в Дніпрі
так от. з Г. роблять міф
це дуже погано, коли історія народу базується на міфах про жертовність. на подібних міфах.
що ми самі нещасні? пардон. а чого це нам додає? що ми від цього, кращі за інших? про мене - не схоже.
"Власне моя історія - це історія без брому. Винниченко писав, що українську історію неможливо читати без брому. Я маю на це дуже просту відповідь: насправді українська історія читається нормально. Вона є нормальною історією - не гіршою і не ліпшою. Вона має свої особливості, але вона не є унікальною. Її можна спокійно читати. спокійно вивчати і знати. Бо, як мені здається, наш "бромізм" є виявом комплексу меншовартості. Ніби ми є трохи меншовартісними через свою особливо тяжку історію. Але ж ми не маємо потреби ні відчувати себе меншовартісними, ні покликатися на свою історію як на певне виправдання цього. Бо у нас цілком нормальна історія, і ми є цілком нормальними людьми.
Той, хто займається історією трошки ширше, знає не тільки українську історію, але й білоруську.російську, єврейську, польську, бачить, що у кожній цій історіографії є та сама тенденція. Кожен з тих національних напрямків переконаний, що його історія найтрагічніша. Ми вже часом так жартуємо, що серед істориків Центральної Європи є таке змагання - у кого трагічніша історія, хто собі краще зідре волосся на голові і скаже, що от ми страждали так, як ніхто більше не страждав"
Ярослав Грицак
так от. я вважаю десь так, приблизно
а не "знижки інвалідам та громадянам похилого віку"
ок?
перепрошую за задовгу цитату